Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
Пам’ятаю, як моя свекруха строго вичитувала своїй веселій вісімдесятирічній сестрі за те, що та за три дні здійснила мрію, що раптово спалахнула в її помислах: поміняла сумовитий старий білий унітаз на неземної яскравості і блиску – бірюзовий

Ну, типу, куди під старість років таке баловство, марнотратство, і нескромність

Та не знітилася, і в очікуваний сором не впала.

Її відповіді я стоячи аплодую і зараз:

– Знаєш, Ніно, навіть якщо мені судилося рівно один раз посидіти на цьому троні, я не стану думати, що покупка себе не виправдала!

Вона виправдала себе вже тоді, коли я від душі веселилася в господарському, де красені-консультанти показали мені бразильський карнавал унітазів!

І я не збираюся збирати собі на на останню путь, тому що хто-небудь та закопає, а ось занапастити своє життя, скнарністю, і дотримуючись всіх правил, можна і без унітазу.

Тому – йди в пень!

Ні, це не було грубо, друзі мої.

Це було просто і зрозуміло.

Жити, поки живеться.

Виконувати бажання – поки бажається.

Любити – поки любиться, ось так треба.

А то нудить вже від цілей, мотивацій, “кращих версій зі шкіри вилізли себе самих”, тупих марафонів за єдиним для всіх щастям.

Щастя – всередині.

Там же, де і свобода.

І тільки щасливі цією свободою люди розуміють, що занадто серйозно з цим життям не можна.

Автор: Лiля Гpад.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page