Ну, типу, куди під старість років таке баловство, марнотратство, і нескромність
Та не знітилася, і в очікуваний сором не впала.
Її відповіді я стоячи аплодую і зараз:
– Знаєш, Ніно, навіть якщо мені судилося рівно один раз посидіти на цьому троні, я не стану думати, що покупка себе не виправдала!
Вона виправдала себе вже тоді, коли я від душі веселилася в господарському, де красені-консультанти показали мені бразильський карнавал унітазів!
І я не збираюся збирати собі на на останню путь, тому що хто-небудь та закопає, а ось занапастити своє життя, скнарністю, і дотримуючись всіх правил, можна і без унітазу.
Тому – йди в пень!
Ні, це не було грубо, друзі мої.
Це було просто і зрозуміло.
Жити, поки живеться.
Виконувати бажання – поки бажається.
Любити – поки любиться, ось так треба.
А то нудить вже від цілей, мотивацій, “кращих версій зі шкіри вилізли себе самих”, тупих марафонів за єдиним для всіх щастям.
Щастя – всередині.
Там же, де і свобода.
І тільки щасливі цією свободою люди розуміють, що занадто серйозно з цим життям не можна.
Автор: Лiля Гpад.
Фото ілюстративне.
