Breaking News
Увечері наступного дня Надія, ошатна та гарна, з хвилюванням переступила поріг зазначеного закладу. Звичайно, вона дуже хвилювалася — а раптом він маленький, товстий чи лисий. Як тоді йому відмовити
Мама засмутилася. Допила свій чай і пішла з нашого дому. Три дні не приходила в гості. І я не йшла. Зате Остап з Юрком навідувались. Принесли їй продукти, випили чаю. А ввечері вмовляли мене піти до неї помиритись
В селі жаліли Оксану, що так собі життя спаскудила, але вже не стара діва, бо дитина – то надія і радість. Але ніхто вже її заміж не візьме. Так, ніби, її перед тим хапали
Я випадково клацнула лайк хлопцю з однією фотографією. Зазвичай так не робила, але відмінити вже не можна було. Я вирішила, що то так треба і ми поїхали до торгівельного центру
Любов Василівна рушила до ванної кімнати. Вона вже взялася за дверну ручку, коли почула з ванни щось підозріле. Шурхіт та інші звуки
Життєві історії
Пам’ятаю, як моя свекруха строго вичитувала своїй веселій вісімдесятирічній сестрі за те, що та за три дні здійснила мрію, що раптово спалахнула в її помислах: поміняла сумовитий старий білий унітаз на неземної яскравості і блиску – бірюзовий

Ну, типу, куди під старість років таке баловство, марнотратство, і нескромність

Та не знітилася, і в очікуваний сором не впала.

Її відповіді я стоячи аплодую і зараз:

– Знаєш, Ніно, навіть якщо мені судилося рівно один раз посидіти на цьому троні, я не стану думати, що покупка себе не виправдала!

Вона виправдала себе вже тоді, коли я від душі веселилася в господарському, де красені-консультанти показали мені бразильський карнавал унітазів!

І я не збираюся збирати собі на на останню путь, тому що хто-небудь та закопає, а ось занапастити своє життя, скнарністю, і дотримуючись всіх правил, можна і без унітазу.

Тому – йди в пень!

Ні, це не було грубо, друзі мої.

Це було просто і зрозуміло.

Жити, поки живеться.

Виконувати бажання – поки бажається.

Любити – поки любиться, ось так треба.

А то нудить вже від цілей, мотивацій, “кращих версій зі шкіри вилізли себе самих”, тупих марафонів за єдиним для всіх щастям.

Щастя – всередині.

Там же, де і свобода.

І тільки щасливі цією свободою люди розуміють, що занадто серйозно з цим життям не можна.

Автор: Лiля Гpад.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page