Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
Пара живе разом вже давно. У них довго не було своїх дітей. Вирішили взяти з дитячого будинку хлопчика і дівчинку. Через час виявилося, що у брата і сестри є ще один братик, але в іншому дитбудинку. Забрали і цього малюка. А через два роки стало відомо, що мама відмовилася від четвертого. Кинула і поїхала кудись з новим чоловіком. Забрали і цю дівчинку.

Забігла сюди на п’ять хвилин. Встигну розповісти.

Я недавно була в гостях у подруги під Житомиром. Її дача стоїть на околиці селища. А недалеко від її ділянки в лісі з’явився дерев’яний будинок. Великий, гарний, двоповерховий. стоїть серед сосен.

Коли його господарі стали ставити паркан, виявилося, що по лінії його зведення стоїть сосна. Що робити? Зрубати? Ні, вони побудували паркан, зробивши його… півколом, щоб не нищити сосну.

Пара живе разом вже давно. У них довго не було своїх дітей. Вирішили взяти з дитячого будинку хлопчика і дівчинку. Через час виявилося, що у брата і сестри є ще один братик, але в іншому дитбудинку. Забрали і цього малюка. А через два роки стало відомо, що мама відмовилася від четвертого. Кинула і поїхала кудись з новим чоловіком. Забрали і цю дівчинку.

Я запитала у господаря будинку:

– Напевно, незвично було: спочатку ви живете удвох, а потім у вас велика сім’я?

Він посміхнувся і відповів:

– Спочатку було страшно: чи витягнемо ми їх? Адже нам уже не 30 і навіть не 40 років. А потім ми зрозуміли, що малюки однозначно змінюють сприйняття життя і своїх можливостей. У нас свій еліксир молодості – маленькі діти.

Раніше він працював на швидкій допомозі.

– Після того, що мені довелося побачити, я розумію, що не потрібно нічого відкладати на потім і не думати, що завтра точно будемо любити, прочитаємо всі відкладені книги, поїдемо на море, в гори… Завтра може і не настати.

Я думаю, що дітям пощастило з батьками.

Автор: Вероніка Кирилюк.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page