Я зі звичайної, середньостатистичної сім’ї. Мої батьки – прості трудівники заводів, і ми з сестрою пішли по їх стопах. Незважаючи на те, що професії за сучасними мірками у нас не найпрестижніші, ми зуміли разом з нашими чоловіками викупити будинки і забезпечити своїх дітей усім необхідним.
У мене двоє синів, які також, як і я заробляють на хліб руками. Обидва одружені і непогано забезпечують своїх дружин. Я пишаюся тим, що один з них зміг створити дружну, велику родину з трьома діточками. У другого сина дітей поки немає, але все до цього йде. А у моєї сестри є одна лише донька, яка в 30 років жодного разу не виходила заміж, працює за копійки, і досі живе зі своєю матір’ю… Раніше я намагалася познайомити її з хорошими хлопцями, але вона кривила носом і висловлювала своє «фе»: мовляв, вони далекі, і поговорити з ними нема про що (мабуть сподівалася зустріти принца).
Притому, що життя у цієї дівчини не склалася, вона шалено пишається своїми двома вищими освітами та опублікованими в наукових журналах статтями. Якби вона поводилася нормально, то я б і уваги на неї не звертала. Однак ця дівчина дуже сильно хизується своєю освіченістю, і тому вважає себе вищою від всіх інших наших родичів. Вона постійно мудрує на сімейних святах, і через це її ніхто не любить.
Одного разу племінниця випила, і висловила одному з моїх синів, мовляв: «Навіщо розводити невігласів, адже ви з дружиною не зможете дати нормальну освіту своїм дітям?»… Після цього випадку я бачити її більше не хочу! Невже, якщо у людини є 2 вищі освіти (від яких немає ніякої користі), то вона має право вважати себе кращою за інших? Та якби мені запропонували проміняти свій будинок і сім’ю на якісь дипломи, то я б нізащо не погодилася! Мені здається, куди гіршим залишитися самотньою в 30 років, на забезпеченні матері, чим вважатися малоосвіченим людиною.
Швидше за все, така поведінка племінниці – це результат її нереалізованості і самотності. Шкода сестри, якій доводиться з нею жити, адже іноді і їй від доньки дістається… Племінниця дорікає своїм батькам в тому, що їй нібито соромно знайомити їх зі своїми друзями, адже вони «не інтелігенція», а й жити самостійно вона не може (на її зарплату навіть однокімнатну квартиру не знімеш).
Що робити з цією супер-ерудиткою, і як поставити її на місце? З кожним роком її поведінка стає все гіршою…
Фото ілюстративне.
