Подарунки від родичів Галі наречений складав в окрему купку. І була вона, ця купка, без особливих амбіцій. Ніби навіть сама себе соромилася. Виходило, що подарунків з боку нареченої кіт наплакав: китайський чайник фірми “Тюфаль”, куций плед з героями дитячого мультика і тринадцять тисяч гривень

Галя законною дружиною Василя була тільки чотири місяці. Інші жінки з такою шлюбною вислугою ще літають в хмарах від щастя і насолоджуються новизною статусу. А у Галі все було трохи інакше. Її душу точив хробак сумніву. Черв’як був великим і наполегливим. Він гриз Галю не соромлячись, з завидним апетитом. І душа її була в нерівних дірах, як листя черемхи, обгризене попелицею.

А через діри ці проглядалося тільки одне: заміжжя з Ваською, можливо, її прикра помилка.

Але і була надія на виправлення Васі.

Поки ж почуття їх стрімко гасли. Причина була одна: чоловік її Василь – жмикрут.

Мудра Галина мама називала зятя скруджиком( Скрудж МакДак).

І Галя тепер бачила перед собою не чоловіка Васю, а цього самого незрозумілого, але протилежного скруджика.

Скруджик скрупульозно підпихав під себе добро і підозріло, оглядався – чи не готується хтось його господарством скористатися, чи не тягне поганих рук до його скарбів? В руках у скруджика – калатало. І якщо хтось лапу все ж тягнув до добра – Василь по ній зі смаком шмякав: а ну – геть! Все моє.

Ви б з таким чоловіком могли щасливий шлюб будувати?

Ось і Галя вже вся знемагала.

Про те, що наречений скупуватий, вона, звичайно, завжди знала. Жадібність дуже складно заховати. Вона стовбурчиться з людини, як шишка. Хоч чим прикрий – все одно видно.

Але Галя тоді щиро сподівалася, що Василь, поставивши в паспорт законну печатку, стане зовсім-зовсім іншою людиною. Переродиться. Буде щедрим, а часом навіть і марнотратним. Почне купати її в подарунках і увазі. Нічого не шкодуючи для Галі.

До шлюбу вони зустрічалися два з половиною роки, але під одним дахом не жили. Мама Галі називала це негарним словом – путалися.

Тому що проти співжиття в Галі все виховання повставало.

Без реєстрації жила її нещасна сестра Анжеліка. Хлопець сестри, точніше співмешканець, розписуватися офіційно не рвався – п’ятий рік отримував задарма домашні вечері і ліжко. У них навіть була спільна дитина.

Співмешканець весь час ходив ходив із задоволеним виразом обличчя, а Анжеліка з виглядом прохача.

Галя так не хотіла, вона хотіла по-людськи.

Зустрічалися. Кафе і кіно. Молода закохана пара. Наречений всюди діставав гаманця і оплачував дозвілля не комизилися. Хоча і сидів потім на кіносеансі без особливого настрою.

Любові до Василя у Галі – якщо говорити про перехоплення духу – не виникло. Сердечко її залишалося холодним до судженого безпосередньо як до чоловіка.

Емоції не вирували, руки не тремтіли, щоки НЕ палали. Галя дивилася на нареченого і обійняти його не хотілося.

Але зате Вася був вірний. І не бідним.

Він і зовні весь цікавий – невисокий і міцний, як молодий підберезник. З великими руками і міцною потилицею.

Упустить такого кадра тільки нерозумна жінка.

Василь, будучи в статусі нареченого, теж не був особливо завзятий. Зустрічалися вони один раз в тиждень – по суботах. Вася вів її в кафе на каву з тістечками “Картопля”, а потім в кіно на бойовики. Культурна програма, тепле спілкування.

Зрідка запрошував до себе в гості – у власну двокімнатну квартиру. Житло у нього було в новому будинку, зі свіжим ремонтом, дуже охайне.

У себе вдома Вася поводився наче падишах і хвалився люстрою “Орбіта” на пульті управління.

Галя, звичайно, охала і захоплювалася – у неї люстри на пульті там не було.

Наявність у Василя квартири і люстри “Орбіта” Галя оцінювала дуже позитивно – їхні діти будуть рости в атмосфері достатку і стабільності.

І машина у Васі була зовсім не мотлох.

У Галі якось одного разу був шанувальник на покоцаних “Жигулях” четвертої моделі – натерпілася. Коли вони їхали в цьому авто – реготали до втрати свідомості навіть неблагополучні сім’ї.

А ось Вася володів не сильно старою іномаркою.

Він був старший від Галі на десять років – чоловікові тридцять п’ять, реалізувався в житті, з серйозною матеріальною базою, працює, не п’є і не димить. Мрія будь-якої дівчини на виданні.

Галя зі свого боку пропонувала молодість і красу. А ще мріяла подарувати Васі здорових діточок. Йому вже хотілося – все ж вік тиснув.

Сама Галя вийшла з сім’ї дуже середнього достатку. Жили вони з мамою без особливої ​​розкоші. Не на широку ногу. Будиночок у них у власності був крихітний – одна кімнатка. І віку він був трохи похилого. Будиночок вріс в землю по самі брови. Коли Галя вранці пила чай за столом, то бачила взуття перехожих на відстані півтора метра від свого носа.

Житлом Галі наречений трохи гидував – пригощатися у них геть відмовлявся, сидів сиднем на самому краєчку дивана. Оглядав стіни і стелю, потирав ніс. Іноді лякався тупоту за вікном.

Галина мама після візитів майбутнього зятя говорила, що Вася цей губи свої морщить досить-таки нешанобливо. І нехай вже визначається – або одружується з молодою і красивою нареченою, або закінчує стелі так поблажливо оглядати.

Втім, мамі Васі Галя теж не особливо до душі припала. Та Галю називала босячкою і не хотіла бачити в родичів. Так і говорила: лише, як мене не стане.

Але вони одружилися, з весіллям і фатою.

Вася торжества не хотів, але довелося – наречена молода і красива. Так годиться.

Відгуляли обряд, правда, без шику – посиділи тісним колом в їдальні рибокомбінату.

На цьому рибокомбінаті працювала свекруха – вона і заправляла застіллям.

Заправляла з досить пісним обличчям, без вогника.

Мама Василя вважала, що її син заслуговує більшого. Щоб наречена молодша, з поважної родини і з приданим.

Вона, наприклад, власноруч видала заміж старшу доньку Лідку і знала в цій справі толк. Своїй Лідці вони почали збирати придане з першого класу середньої школи. Дарунки, принесені родичами і друзями, витрат весільних, на жаль, не покрили.

В очікуванні першої шлюбної Вася сів на підлогу в кімнаті і почав азартно потрошити подарунки і конверти.

Подарунки від родичів Галі наречений складав в окрему купку. І була вона, ця купка, без особливих амбіцій. Ніби навіть сама себе соромилася. Виходило, що подарунків з боку нареченої кіт наплакав: китайський чайник фірми “Тюфаль”, куций плед з героями дитячого мультика і тринадцять тисяч гривень.

Вася навіть за голову схопився, плед і чайник обмацавши. “Тюфаль” пахнув небезпечною для всього живого пластмасою навіть через коробку.

З боку Васі подарунків молодій сім’ї виявилася більше – все якісне і пухлоконвертне.

Вася, любовно складаючи гроші в акуратну пачку, попередив, що при розлученні вони поділять подарунки в цих же самих пропорціях.

Пожартував так. Але Галя мимоволі насторожилася.

Фінансове питання вони, звичайно, як люди дорослі, пропрацювали заздалегідь, до розпису.

Василь хотів чистих почуттів, без домішки користі. Чистих і щирих.

Він чесно повідомив, що жити молода сім’я буде по совісті – з роздільним бюджетом.

Як подружжя вони скидаються на комунальні послуги і харчування строго в рівних частках.

Особисті примхи і дозвілля кожен тепер нехай оплачує самостійно. Навіть кінотеарти і газовану воду – все самостійно.

За Васіним підрахунками виходило, що за одні лише кіносеанси для Галі він за час залицянь майже п’ятнадцять тисяч відвалив. Як в трубу грошики.

І тепер йому справедливо хотілося нормальної компенсації – повноцінних обідів і поваги в сім’ї.

Забезпечення можливого спадкоємця – теж суто навпіл буде відбуватися. Удвох заводили, удвох і тягнути будуть. У декреті спритні дружини гроші заробляють граючись – хто в’яже, хто аплікації клеїть.

Сидіти на шиї він, Василь, нікому не дозволить.

А то бувають такі жінки – виберуть собі шию товстішу і їдуть на ній в щасливе вдовине майбутнє. Ніби не працездатне населення.

Таких жінок Василь не любив від душі. Вернуло його від них.

Квартира Васіна, як з’ясувалося, була записана на маму. На житлоплощу його молода дружина рота відкритим тримати не могла. Прописувати дружину він теж був не наївний – мало що наші чиновники викинуть. Може, законні житлоплощі по прописаних особах ділити при розлученнях затіють. У цій країні і таке можливе, повірте.

І ось уже чотири місяці вони жили закоханими молодятами.

Вводили сімейні традиції – створили графік платежів і завели боргову книгу.

Вася строго за графіком, пришпиленими до стіни, вносив свою частину коштів на продукти і квартирні платежі.

Якщо Галя фінанси вчасно не здавала, а маринувалась – чоловік акуратно її квапив: нам скоро нічого буде їсти, Галино. І я втомився слухати повідомлення про відключення моєї приватної житлоплощі від центральної каналізації за твої особисті борги. Ось відключать і будемо до сусідів проситися. Може вам з мамою це і звично, але мені дивно і принизливо.

Галя, звичайно, намагалася графіка дотримуватися. Але її дещо бентежив той важливий факт, що чоловік Василь їсть, вже вибачте, якось надміру. Тобто, є явна несправедливість в поповненні бюджету. Їсть Вася відчутно, а здає з Галею на рівних. І тут вже вибір був невеликий: або їй, Галі, теж почати метати харчі, як не себе, або ж підняти питання про скорочення її частки в сімейному бюджеті.

Вона вибрала друге – переїсти Василя з незвички було поки важкувато.

Чоловік, почувши про заявку на зниження, аж підскочив. Як кіт, якому несподівано наступили на хвіст. Підстрибнув і заверещав, очі витріщивши.

Вася верещав, що ось якщо на то справа пішла, то він комуналку оплачувати в рівних частках теж не наймався! Он у Галі коси до самої її талії. Води вона на промивку цього волосся витрачає раз в п’ятсот більше, ніж сам Вася на легке щоденне обтирання своєї зачіски. Чи це є справедливість? Чи це чисті почуття?

І світла вона, Галя, переводить більше – повключала всюди електрика і сидить. Як олігархіня якась. Він довго терпів, але у нього накипіло.

Того вечора вони не дійшли до спільного знаменника. А поснули навіть в різних кутах ліжка.

І потім ще з місяць консенсусу шукали.

Дулися і спілкувалися тільки листуванням в борговій книзі.

За підсумком вирішили, що Галя відтепер платить третину комуналки, а Василь намагається меньше їсти.

На світле свято 14 лютого Галя зробила чоловікові хороший подарунок: купила йому набір пристойного парфуму і шкарпетки.

Вася подарунку чомусь не сильно зрадів. Чого це, каже, набрала тут? Як олігархіня якась.

Чоловік, як він зізнався, подарунки не визнавав принципово.

Подарунки таїли в собі відразу дві приховані небезпеки – примушували до вимушеної купівлі чогось у відповідь, а також могли залишити без останньою копійчини – під тиском був ризик прикупити щось серйозно дорожче подарованого.

Чоловічий парфум Вася відразу прибрав на балкон – сказав, що це щось незрозуміле і від нього з цим парфумом буде нести лісовими клопами.

Шкарпетки чоловік надягав, але теж зі скрипом – синтетика, нога потіє, а там і до проблем рукою подати.

Потім трапилася невеличка неприємність – Галя занедужала. Грошей на ліки у неї не було, все зароблене пішло на парфуми із запахом клопів і синтетичні шкарпетки.

Галя гавкала, як пес. Вася, зітхаючи, потурбувався – тому що в горі і в радості. І накупив необхідних препаратів на свої кревні.

Але в боргову книгу всі витрати акуратно вніс і термін віддачі виніс суворий – без урахування Галиного лікарняного.

І кожен день про цю заборгованість дружині нагадував. Ніби був він не люблячим чоловіком, а чудовиськом з казки! І пальцем так ще неприємно помахував.

А Галя сякатися і точилася хробаком.

Вона не могла зрозуміти напевно: це вже кінець шлюбу чи можна жити надією на пробудження щедрості чоловіка?

А якщо все ж кінець, то піде закономірне розлучення. І Галя, прихопивши підтікаючий чайник і куций плед, побреде до мами. І навіть подарованих на весілля грошей вона назад не отримає. Чоловік, додавши особисті накопичення, купив на ці кошти диван-книжку. Від дивана особисто її був тільки лівий підлокітник.

Галя з мамою, звичайно, радилася через непросту шлюбну ситуацію.

Мама махала рукою: і думати, дитя, забудь. Вийшла заміж – живи з чоловіком, лад сімейне щастя.

Скруджик – це тобі не буйний випивака. Плавали, знаємо. Як вона, мама, сусідам в очі подивиться? Тільки ось торжество відгриміло, а донька вже назад додому котиться. Відразу плітки підуть – не за поганого адже видавали, а за позитивного чоловіка. Значить, в ній вада, в Галі її.

Сестра Анжеліка наполегливо рекомендувала подумати хоча б про одну крихітку. Невже Василь Галю в декреті без харчування залишить? З голодним спадкоємцем? Не звір же він, Василь.

А сама Галя чіткого бачення свого майбутнього поки не мала.

До мами їй зовсім не хотілося. Але і скруджик поперек горла стояв. І черв’як точив.

Борговий сімейний зошит за чотири місяці перетворився на солідний том.

Графік платежів порушувався дружиною вже неодноразово. Вася гнівався на графік, потрясав санкціями. Знову прикидався чудовиськом з казки.

Доступ до центральної каналізації він обрізав їй в минулому місяці, а зараз затівав щось явно недобре: приволік для чогось з десяток парафінових свічок і настругав скіпи.

Але і жевріла зрадницька надія – а раптом це пробуджується щедрість? Раптом романтичний вечір і тепле мерехтіння очей?

Автор: Kaналья.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page