Breaking News
Дядько не лише стильний, але й досвідчений. Перед тим як почати знайомитися, присилає офіціанта з пляшкою
Екстрасенс Таня любила працювати з клієнтками, що належали до суддівських та адвокатських родин. Особливо з тими, кого вона називала «вдовами правосуддя»
Немолода жінка сідає за столик. За маленький столик, на якому стояв комп’ютер її сина. Тепер на ньому стоїть вазон. Руки жінки нервово обсмикують зморшки на сукні. Ніхто такого не чекав, – каже вона. – Ніхто
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
Життєві історії
– Подивіться на неї – свята наївність і простота! Ти коли з’їжджати плануєш, шановна? – дивлячись на Наталю запитує колишня свекруха зверхньо, – Мені байдуже куди, маєш місяць. Хоч на вокзал, а рівно через місяць квартира аби була порожня

– Невістка колишня не дає з онуками спілкуватися! – скаржиться пенсіонерка Лідія Миколаївна. – Розлучилися вони з сином півроку тому. Але я ж від цього бабусею дітям бути не перестала! Мені вони не чужі все-таки! Раніше я часто до них приїжджала, гуляла з дітьми, старшу внучку, восьмирічну, до себе в гості брала, в театри дитячі водила, в музеї, особливо коли молодший з’явився два роки тому у них. А тепер мені туди ходу немає! Молодший онук, напевне, вже мене і забув! На вулиці зустріне – не впізнає бабусю рідну. Тепер інша бабуся у них! Прикро!

– Справді, прикро. Чого це вона так?

– Так через квартиру все! Адже вони так і жили після весілля в двокімнатній, яка мені від матері дісталася. А потім Діма, син мій, зустрів свою нову дружину, пішов до неї. А невістка колишня, Наталя, з дітьми залишилася в квартирі. Розлучення оформили, місяць пройшов, другий, дивлюся – вона і не думає з’їжджати! Я їй тоді натякнула культурно – мовляв, що думаєш далі робити, з роботою, з житлом? Коли переїздиш, ми з батьком, мовляв, допоможемо з речами, з транспортом.

– А вона?

– А вона, свята наївність, простота прямо! Так мені, каже, і нікуди особливо їхати звідси. Батьки в двокімнатній. Там і місця немає, і школу дітям міняти доведеться, і місце в садку там роками чекають. Я їй кажу – знаєш, Наташа, ти мене вибач, звичайно, але це не мої негаразди! Квартира мені потрібна, і крапка! Термін переїхати – місяць! Ось скажи – неправа я? Потрібно на мене аж так образитися, за мою ж квартиру ??

– Вона, мабуть, розраховувала пожити у вас рік-другий, поки дитину не візьмуть в садок. Там би, може, встала на ноги, зняла б собі житло.

– Може, і зняла б, а може, ні. У мене теж немає можливості роками чекати, коли у неї там все налагодиться. Вона не сирота! У неї батьки є, які за дев’ять років в їх сім’ю копійки не вклали, нехай тепер допомагають. А хоч би і не було нікого! Я теж не мати Тереза, щоб квартири наліво і направо роздавати! Зібрали ми її і перевезли до батьків, з дітьми. І все! З тих пір нас всюди в чорні списки поставила, ні їй, ні внучці додзвонитися не можу. Я ж тепер ворог!

– Зрозуміло. А в тій квартирі хто живе зараз?

– У квартирі косметичний ремонт роблю, буду здавати! Нікого зі своїх туди більше не пущу, досить уже! Тільки недругами стали з невісткою колишньої за мою ж доброту. Навіть не знаю, уявляєш, як там внучка вчиться в новій школі, як онук, як взагалі справи! Дімка теж нічого особливо не знає, з ним спілкується тільки з приводу аліментів! Так, ні, дякую, отримала – ось і все. Про дітей нічого не розповідає, дізнаємося від знайомих, що і як. А я ж до дітлахів прив’язалася, завжди допомагала, як могла. А тепер – ось так.

Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page