– Подивіться на неї – свята наївність і простота! Ти коли з’їжджати плануєш, шановна? – дивлячись на Наталю запитує колишня свекруха зверхньо, – Мені байдуже куди, маєш місяць. Хоч на вокзал, а рівно через місяць квартира аби була порожня

– Невістка колишня не дає з онуками спілкуватися! – скаржиться пенсіонерка Лідія Миколаївна. – Розлучилися вони з сином півроку тому. Але я ж від цього бабусею дітям бути не перестала! Мені вони не чужі все-таки! Раніше я часто до них приїжджала, гуляла з дітьми, старшу внучку, восьмирічну, до себе в гості брала, в театри дитячі водила, в музеї, особливо коли молодший з’явився два роки тому у них. А тепер мені туди ходу немає! Молодший онук, напевне, вже мене і забув! На вулиці зустріне – не впізнає бабусю рідну. Тепер інша бабуся у них! Прикро!

– Справді, прикро. Чого це вона так?

– Так через квартиру все! Адже вони так і жили після весілля в двокімнатній, яка мені від матері дісталася. А потім Діма, син мій, зустрів свою нову дружину, пішов до неї. А невістка колишня, Наталя, з дітьми залишилася в квартирі. Розлучення оформили, місяць пройшов, другий, дивлюся – вона і не думає з’їжджати! Я їй тоді натякнула культурно – мовляв, що думаєш далі робити, з роботою, з житлом? Коли переїздиш, ми з батьком, мовляв, допоможемо з речами, з транспортом.

– А вона?

– А вона, свята наївність, простота прямо! Так мені, каже, і нікуди особливо їхати звідси. Батьки в двокімнатній. Там і місця немає, і школу дітям міняти доведеться, і місце в садку там роками чекають. Я їй кажу – знаєш, Наташа, ти мене вибач, звичайно, але це не мої негаразди! Квартира мені потрібна, і крапка! Термін переїхати – місяць! Ось скажи – неправа я? Потрібно на мене аж так образитися, за мою ж квартиру ??

– Вона, мабуть, розраховувала пожити у вас рік-другий, поки дитину не візьмуть в садок. Там би, може, встала на ноги, зняла б собі житло.

– Може, і зняла б, а може, ні. У мене теж немає можливості роками чекати, коли у неї там все налагодиться. Вона не сирота! У неї батьки є, які за дев’ять років в їх сім’ю копійки не вклали, нехай тепер допомагають. А хоч би і не було нікого! Я теж не мати Тереза, щоб квартири наліво і направо роздавати! Зібрали ми її і перевезли до батьків, з дітьми. І все! З тих пір нас всюди в чорні списки поставила, ні їй, ні внучці додзвонитися не можу. Я ж тепер ворог!

– Зрозуміло. А в тій квартирі хто живе зараз?

– У квартирі косметичний ремонт роблю, буду здавати! Нікого зі своїх туди більше не пущу, досить уже! Тільки недругами стали з невісткою колишньої за мою ж доброту. Навіть не знаю, уявляєш, як там внучка вчиться в новій школі, як онук, як взагалі справи! Дімка теж нічого особливо не знає, з ним спілкується тільки з приводу аліментів! Так, ні, дякую, отримала – ось і все. Про дітей нічого не розповідає, дізнаємося від знайомих, що і як. А я ж до дітлахів прив’язалася, завжди допомагала, як могла. А тепер – ось так.

Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.