До 40 років починаєш розуміти, що в такому віці дуже важко, а може навіть вже нереально знайти собі чоловіка. Зазначу, в двадцять п’ять у мене була велика любов до одного хлопця. Він теж до мене непогано ставився, цінував мене і ревнував до всіх. Але хто б тоді пояснив, що не потрібно було відпускати його, а тримати міцно і нікому не хвалитися своїм щастям. Так вийшло, коли ми поїхали в гості з ним до моїх родичів, моя двоюрідна сестричка вирішила забрати його у мене. Так, так вийшло. А я навіть нічого не зробила. Більш того, просто відпустила його. І з тих пір я одна і всім чоловікам не довіряю.
У тридцять п’ять я дуже хотіла дитину і думала її завести просто для себе. Але нічого не вийшло. Співробітник-вдівець, який з симпатією до мене ставився, мені так набрид зі своїми негараздами і турботами, що я перестала спілкуватися з ним. Не кажучи вже про те, щоб мати дитину від того чоловіка.
Зараз, коли мені 40, я вже нічого не хочу. Всі мої спроби завести дітей і мати чоловіка, невдалі. Хочу просто жити і радіти тому, що є у мене: робота, подруги, друзі з соціальних мереж.
Але моя мама так не думає. Замість того, щоб допомогти мені, або підтримати вона, вийшовши на пенсію, почала мене активно діставати щодо заміжжя. Коли вона працювала, була зайнята постійно своїми справами. Але тоді можна було з нею жити, а тепер стало нестерпно. Я повинна і день, і ніч слухати її докори з цього приводу. Я їй пояснювала вже сто разів – не хочу за кого попало виходити заміж! Я звикла вже до самотності, але боюся залишитися одна в старості. Напевно, удвох з чоловіком буде легше і цікавіше жити, ніж з мамою.
Якби батько був зараз живий, він зрозумів мене, підтримав, допоміг порадою. У нас з ним з самого дитинства були довірчі відносини, він любив мене без пам’яті, балував, усюди тягав мене з собою. Але його, на жаль, немає поруч.
А мама продовжує мене діставати. Вона хоче, щоб мій майбутній чоловік був забезпечений і порядний, а ще самотній і бажано без дітей. Загалом, у неї нереальні вимоги до чоловіка, якого вона хотіла б бачити поруч зі мною. Але при цьому вона задає мені одне і те ж питання: всі заміжня, а чому мені не щастить? Але для початку потрібно закохатися в чоловіка і бути коханою, а не шукати обранця, що відповідає запиту мами.
Я хочу зрозуміти свою матір, вона ж хоче тільки хорошого. У неї своє уявлення про правильний вибір, про жіноче щастя. Шкода, але у мене немає відповідного претендента на роль майбутнього чоловіка. І чи буде – не знаю. Але як пояснити це матері? Як допомогти прийняти їй той факт, що можливо я так і залишуся одна?
Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
