Без рубрики
«Рано-вранці на світанку босими ногами Йшла до Бога Україна тихо з молитвами…»

Рано-вранці на світанку босими ногами
Йшла до Бога Україна тихо з молитвами.

Рано-вранці на світанку босими ногами
Йшла до Бога Україна тихо з молитвами.

Одягнувши вишиванку, розпустила коси,
Щоб просити Бога сили і кращої долі.

Вітер коси розплітає — суне чорна хмара
Впала вона на коліна і Його питала:
— За що мені така кара? Чим я завинила,
Що знов круки чорні крячуть і ростуть могили?

Дзвони дзвонять вже щоденно… днями і ночами…
Сини мої полягли…вкрито все хрестами…
Чи я тобі не молилась? Чи дітей не вчила
любить землю і Тебе? Прошу, дай нам сили!

Скажи мені, Отче милий, скільки ще терпіти?
Як синів уберегти? Скільки ще молитись?!

…І почувся з неба глас:
— Встань! Вже скоро, мила!
Той хто хотів здолать тебе сам ляже в могилу.
Потерпи ще трішки ти — Я загою рани.

Бо Я чув всі молитви — мир скоро настане!
Воля й доля в твоїм домі, повір, скоро буде!
А ворога не пробачать ані Я, ні люди!

‎Lubomira Romanova‎

Джерело

facebook