життєві історії
— Рідна мати мені стільки не дала, як моя свекруха. Я намагаюся бути схожим на свою свекруху

Нещодавно ми з чоловіком були на клaдoвищі, на мoгилi моєї свекрухи. Багато жінок ображаються на свою свекруху. Не буду сперечатися, може комусь і не пощастило.

Але раз ти вибрала собі чоловіка, то доведеться прийняти і його мати. Доведено, що сини більше прив’язані до матерів, а дочки більше люблять батьків.

Не знаю чому, але й батьки більше люблять доньок, балують їх, а ось синів намагаються тримати в строгості.

Напевно тому сини і тягнуться більше до матерів. У мене в самої дорослий син і я теж свекруха. Слово якесь злісне – свекруха. Та й дружина сина звучить не дуже – невістка.

Я намагаюся бути для своєї невістки мамою, а її називаю донькою. А так і є, якщо твій син полюбив і привів її до в сім’ю, то значить ти повинна прийняти її і постаратися полюбити, як свою рідну.

Знову не буду сперечатися, багато хто зі мною не погодяться і скажуть, що молодь зараз не та, як раніше. Може бути. Але видно я щаслива, мені пощастило і зі свекрухою, і з невісткою.

Моя свекруха була жінкою сільської: нapoдилася в селі, там пройшла її молодість, вийшла заміж, нapoдила дітей і тільки в тридцять переїхала в місто. Чоловік у неї був інвалід війни.

Він був головою колгоспу, вона агрономом. Жили дуже добре. Але коли дітям треба було йти в школу, вони вирішили перебратися в місто. Мріяли, щоб діти були міськими жителями.

Читайте також: Не проходьте повз. Невже не можна допомогти самотній людині?

Свекра мені не пощастило побачити. Він пoмep рано, коли синові (моєму майбутньому чоловікові) було 14 років. Але з розповідей чоловіка, свекрухи він був дуже хорошою людиною. Свого сина ми назвали в честь нього і я анітрохи про це не шкодую.

Так ось про мою свекруху. Так вона нapoдилася і виросла в сільській глибинці, але скільки в ній було такту, дипломатії.

Вона могла допомогти порадою в будь-якій ситуації. За 30 років, що я її знала, вона ніколи не підвищила на мене голос.

Я з першого дня кликала її «мамою», а вона мене «донькою». Багато чому мене навчила. Не тільки готувати, консервувати, прибирати й прасувати, але і всяким жіночим премудростям.

Рідна мати мені стільки не дала, як моя свекруха. Ні, не подумайте, я дуже люблю свою матусю за те, що нapoдила, виховала, дала гарну освіту, хоча ростила нас з сестрою одна.

Я намагаюся бути схожим на свою свекруху. Чи не лізу в стосунки сина і невістки. Попросять рада – із задоволенням дам. Допоможу чим зможу. Вони мені подарували чудового онука. Ну як їх не любити.

Як правильно говорить прислів’я: “Розумна свекруха набуваючи невістку, отримує дочка, а дурна – втрачає сина». Так от не втрачайте синів, а краще придбайте дочку.

Ми часто з чоловіком ходимо на мoгилy моєї другої мами. І я все ще прошу у неї ради. Не повірите, але вона до цього часу допомагає мені з небес.

Дивишся, через якийсь час приходить тобі відповідь, як треба діяти в тій чи іншій ситуації. Я впевнена, це вона допомагає нам. Дякую, тобі матуся!

facebook