Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
Рідна сестра оформила спадщину нашої матері на себе, а мені обіцяла виплатити половину вартості її квартири. Але минув рік, а грошей я так і не отримала

Сестра тільки годує мене обіцянками. В батьківській квартирі живе зі своїм чоловіком, а я залишилася ні з чим. Невже тільки суд допоможе відновити справедливість?

Близько року тому моєї матері не стало. Останнім часом вона тяжко нездужала, тому такий фінал був очікуваниq. Від неї мені з сестрою залишилася двокімнатна квартира. У двокімнатній квартирі мама жила одна. Я вчилася на останньому курсі інституту в іншому місті, тому на той час проживала в гуртожитку. А старша сестра перебіжками тулилася то у подруг, то у своїх хлопців.

Коли матері не стало, сестричка відразу ж повернулася додому і почала по-хазяйськи заправляти в квартирі. До мого приїзду з навчання вона вже встигла організувати прощання. Після поминок я вирішила підняти тему спадщини, так як знала, що мені також належить половина двокімнатної квартири. Тим більше, що після отримання диплома я збиралася повернутися в рідне місто. Сестричка прикинулася засмученою і попросила відкласти цю розмову на кілька днів. Нічого не підозрюючи, я зібрала речі і поїхала на навчання. Минуло трохи більше тижня, а сестра так і не зателефонувала мені. Тоді я вирішила не втрачати часу і приїхати до неї сама.

При зустрічі сестра почала виправдовуватися, що замотався і просто забула мені зателефонувати. Ми розговорилися, і вона запропонувала мені оформити квартиру на неї, а вже після пообіцяла заплатити гроші за мою законну половину житла. Мені ця ідея сподобалася, і я погодилася. Я не уявляла, як ми будемо жити з сестричкою разом, тому розцінила її пропозицію доречною. «Так я зможу купити собі однокімнатну квартиру і жити окремо» – подумала тоді я.

Минув час, ми з сестрою вступили в спадок, і вона переписала мамину квартиру на себе. Я все чекала своїх грошей, які мені сестричка пообіцяла за житло. Але вона не поспішала їх віддавати і годувала мене пустими. Закінчивши навчання, я повернулася в рідне місто і вирішила спочатку пожити у сестри, поки знайду собі житло. Яке було моє здивування, коли рідна людина відмовила мені в цьому проханні. В нашій двокімнатній квартирі сестра вже жила не одна. “Як ти собі це уявляєш? Ти, мій хлопець і я будемо жити втрьох? Це ж смішно»- сказала мені сестричка. Мені довелося попроситися пожити у своєї подруги дитинства. Було так незручно визнавати той факт, що рідна сестра буквально виставила мене на вулицю. Вона зрадила мене заради свого хлопця. Все б нічого, якби сестра виконала свою обіцянку і повернула гроші. Але вона по ходу не збирається цього робити. Якби я раніше могла тільки припустити, що так все буде, то не погоджувалася б на цю угоду з квартирою. А тепер я залишилася біля розбитого корита. Як бути? Невже тільки суд допоможе відновити справедливість?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page