Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
Семен по молодості і вдома не був. Все по заробітках та заробітках, заради дітей. Усі бідували, а в них достаток. А як не стало дружини, то діти й подякували татусеві. Не дай Боженько такої дяки. Нікому. Ніколи

Семен все життя працював на кількох роботах, щоб забезпечити сім’ю. Був період, коли заготовляв м’яcо, в людей купляв свиней і продавав на ринку. Вдома завжди був шматок свіжого м’яcа та гарна копійка. Дружина не працювала, Марина виховувала двох синів. Життя Семена не шкодувало: був і на заробітках за кордоном і по Україні їздив заробляв. Всі гроші віддавав додому. Та коли матері не стало, сини вирішили, що їм пенсіонер не потрібен. Вони продали батьківську хату, а гроші розділили

Сама я з дуже бідної сім’ї, батька в мене не було, його цілком замінив мені брат. Я заздрила тим, в кого він був, тому дізнавшись, що сталося з цим чоловіком, була м‘яко кажучи в осаді.

З дідом Семеном ми навряд чи могли зустрітися в повсякденному житті, але так сталося, що зустрілись і просто почали розмовляти.

Я поїхала до своєї тітки восени, щоб допомогти по господарству. Жила вона в селі (доволі великому і цивілізованому) недалеко від обласного центру. Оскільки я кілька тижнів в неї жила, то ми постійно ходили разом чи в магазин, чи їздили в обласний центр. Моя тітка неодноразово розказувала про сусіда, що їй його шкода, що був хорошою людиною. Я думала, що він уже й не живий, але ні…

Коли я з дідом Семеном зустрілася, я не вірила своїм вухам, незважаючи на те, що він на старості повинен жити в чужому домі, він ні разу не сказав поганого слова про синів чи дружину, він просто прийняв ситуацію і здався. І може нічого, якби він мав хоч якусь погану звичку, але все життя він заробляв для них, а тепер він їм не потрібен. Я просто плачу! Люди, одумайтесь!

Батьки- це найдорожче, що в нас є. І взагалі, як можна людину виселити з власної хати… Я кота не можу без нагляду залишити на кілька днів, а це батько…

Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page