Семен знав, що дім Галининих батьків – рукавичка. Там місця для його дружини і дитини просто не має. Саме ось це відчуття і зробило його таким

Ми одружилися 8 років тому. Коли виходила заміж за мого коханого чоловіка, я не думала про те, що колись опинюся в такому скрутному становищі. Суть в тому, що я втомилася терпіти постійні зради свого чоловіка. Для мене найприкріше те, що він навіть не приховує нічого. Тому що знає – мені йти нікуди.

Коли ми познайомилися, мій коханий був ласкавим і ніжним. Він дарував мені квіти, подарунки, говорив, що любить мене. Зазначу, що він приїхав до нас в будинок через півроку нашого знайомства і попросив у батька моєї руки. Його пропозиція була несподіваною, але настільки переконливою і справжньою, що я відразу погодилася. Мій обранець подарував мені таку оригінальну каблучку, в формі сонечка. І з тих пір він мене так ніжно і називав – моє сонечко. Потім був чудовий романтичний вечір, вечеря, свічки і зізнання у вічній любові. Я досі пам’ятаю цей день.

Потім я переїхала до нього. У нашому сімейному житті все було дуже добре, але тільки перші п’ять років. Після появи доньки я стала помічати зміни в поведінці мого чоловіка. Коли я зрозуміла причину його вчинків, то стало дуже неприємно. Я усвідомила, чоловік зраджує мені. На жаль, я не помилилася.

У чоловіка є коханка. Чого йому не вистачає? У нашій родині рідко бувають непорозуміння. Я стежу за своїм зовнішнім виглядом, за фігурою. Крім того, в нашій квартирі порядок. Я займалася нашою дитиною, але при цьому завжди знаходила час і для чоловіка. Може йому нудно зі мною? Або я йому набридла?

А хто ця інша жінка, яка вклинилася в нашу сім’ю? Чоловік не розповідає про неї. Які у неї цілі? Не знаю, що й робити в моїй ситуації? Скільки це буде тривати? Як витерпіти співчутливі погляди сусідів?

Я б давно вже забрала дочку і поїхала до батьків. Але там і без нас тісно. Брат з дружиною і дитина, мої батьки і бабуся живуть в одному невеликому будинку. Мені з дитиною немає там місця. Та й не знаю, як чоловік відреагує на те, якщо я захочу забрати дочку. Він увечері іноді грає з нею, та й наша дочка любить тата. Ми живемо в його квартирі. Я не маю на неї ніякого права.

І в той же час, мій чоловік вже ніколи не буде мені рідним. Ми живемо з ним як співмешканці. І не більше. А може він і не любив мене ніколи? Так, він говорив, що кохає, але може, обманював мене?

Я не маю куди йти, та й не знаю, як то жити без чоловіка. Я ж не зможу одна підійняти дитину. Кому потрібна жінка, яка уже розлучена, та ще й не одна. Невже от воно моє життя: терпіти зрадливого чоловіка, плакати ночами і чекати, чекати коли ж він мене врешті покине.

Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.