Після розлучення я мовби ожила – стала краще виглядати, бо ніхто мене не виснажував «свіжими котлетками» та випрасуваними «як мама» сорочками. У мене з’явився час і на салон краси, і нарешті я побачила, що таки моя зарплатня може прогодувати мене і дитину, а не “сльзи на помаду”.
Про нові стосунки й не задумувалася, бо навіщо воно мені отаке ще раз здалося. Тому мої стосунки з Іваном вважала абсолютно безперспективними і мало старалася «бути кращою, ніж є насправді», так не вискакувала вище своєї голови і прямо говорила, що мені подобається, а що ні. Хлопець був молодшим за мене на 7 років – що ще більше мені додавало впевненості, що це на якийсь час.
Проте, Іван і до мене прикипів, і мою доньку від першого шлюбу, полюбив. Мені подобалося, що він знайшов з нею спільну мову. Отак ми прозустрічалися якийсь час – абсолютно щасливі і без будь-яких зобов’язань. Не вважайте мене легковажною, але от треба мені було такого і все – я тут навіть не виправдовуюся.
Звістка про майбутню дитину мене ввігнала в розпач, а Іван, навпаки, зрадів і сказав, що це доля, і ми маємо бути разом. Мені було з ним добре – то чом би й ні. Але далі почалося знайомство з його родиною, а собливо з його мамою.
Мені просто в очі говорили, що я бідне дитятко захомутала, причарувала і от пропала його молодість і всеньке життя. Я не дала собі лізти на голову і одразу сказало, що про кого думаю. До народження Сергійка я родину не бачила.
А далі пішло-поїхало. Мати його мало не кожен день у нас, бо вона має першого онука – а це дуже важливо. Я тоді дала слабину, бо бабуся рідна, а в мене гормони і треба таки допомоги. І отак та слабинка розрослася до тріщини: свекруха чи не завалювала малого подарунками, а от мою доньку просто не помічала. Я вже не кажу про якісь елементарні цукерки, а просто, людське ставлення. Так, ніби дитини не було, а як мала бавилася з Сергійком, то бабуся одразу – відійди, бо ще йому щось зробиш.
І от я стала між двома вогнями: і зі свекрухою менше-більше стосунки налагодилися і Іруся, яка ображається, що бабуся її не любить. Моя мама не раз просила аби мала пожила в неї, але вибачте – я через чужого мені чоловіка, який зараз став батьком моєї другої дитини, не збираюся зрікатися першої дитини!
Я відверто поговорила з Іваном і сказала, що хоче він того чи ні, але я не дам свою дитину ображати і вона не буде сиротою при живій мамі. Вже не знаю, як він передав «на верх», але відтоді свекруха і менше приходить, і зважає, що Іринка існує.
Автор: Ксеня Ропота
Фото: pixabay
