Я заміжня шість років. І до недавнього часу я була цілком щаслива своїм заміжжям. Але так вийшло, що недавно я полюбила іншого чоловіка. Не завела інтрижку, а саме полюбила. І розумію, що я чоловіка так ніколи не любила, як цю людину. І мої почуття взаємні. Але якщо мій коханий вільний, то я заміжня. У нас не було ще близькості, я чоловікові не зраджувала. Але жити так далі не можу, я хочу жити з коханою людиною.
Що було б простіше, піти до чоловіка і розповісти все як є? Але я не можу так зробити. Коли ми одружилися, мені було 22 роки, а чоловікові 27. Ми жили в невеликому містечку спокійним розміреним життям. Я все життя хотіла жити в столиці. Роботи ми обидва не боялися, я просто вважала, що в великому місті буде більше можливостей себе реалізувати. Я марила яскравим столичним життям і дорогими речами. Тому стала вмовляти чоловіка переїхати жити до столиці. І якщо з моїми батьками не було ніяких негараздів, то батьки чоловіка все сприйняли дуже погано. Ми довго пояснювали їм, чому ми так хочемо. Але батьки чоловіка – провінційні люди і відмовлялися нас розуміти. І всупереч протестам батьків, п’ять років тому ми переїхали жити в столицю.
Ми відразу обидва знайшли хорошу роботу, з гідним заробітком. Знімаємо собі хорошу квартиру, можемо собі дозволити. І, в принципі, я бачу що чоловік не шкодує про переїзд. У нього з’явилися друзі, і у мене подруги. Уже створюється враження, що ми все життя живемо в цьому місті. Але недавно в моєму житті сталася зустріч, яка перевернула моє життя.
Я в компанії друзів познайомилася з молодим чоловіком, дивлячись на якого з першої секунди, здавалося, що ми знайомі цілу вічність. Я сама не думала, що таке буває, але виявляється що трапляється. Це мабуть доля. Тому що по погляду хлопця я зрозуміла, що він відчуває приблизно те ж. Загалом, ми спілкуємося вже два місяці, спілкуємося таємно. Тому що не хочемо зустріти знайомих, не хочу, щоб подумали про мене погано.
Мене просто нестерпно тягне до цієї людини, я постійно хочу бути поруч з ним. Незважаючи на те, що я чоловікові не зраджувала, мені дуже соромно за свою поведінку. Але я не можу просто прийти і все розповісти. Хоча я впевнена, що мій чоловік все зрозумів би, і прийняв. Він заради мене в корені змінив своє життя, з батьками через мене не розмовляє. А я його покину? Що він буде робити один в чужому місті? Я просто не можу його так зрадити, але жити далі мовчки я теж не можу. Як мені вчинити? Я просто не знаю, що мені робити. Ніхто з нас не винен, і ніхто такого не заслужив.
Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
