Кинувши на столик фотозвіт, чоловік сухо попрощався і вийшов з кафе. Я відкрив конверт з фотографіями. Побачивши «суперника» почервонів від сорому і обpази.
—Знову їдеш? – запитав я у дружини.
– Так. Ти ж знаєш, відрядження, – винувато посміхнулася Таміла.
– Щомісяця, першого числа, протягом десяти років. Тобі самій не здається це дивним? – посміхнувся я, втомившись від постійної неправди.
– Не здається! – твердо сказала Таміла.
Зі своєю дружиною я познайомився ще в роки навчання. Таміла викладала літературу в інституті, де я вчився. Рідні були проти наших відносин. Мовляв, вона майже на десять років старша від мене.
А я закохався в неї з першого погляду, як хлопчисько. Майже рік намагався привернути увагу дівчини. Кожен день чекав біля інституту, дарував квіти, навіть вірш сам склав на її честь.
Незабаром вона відповіла мені взаємністю. Але її любов була спокійною, буденною. Мені ж здавалося, що я тихо втрачаю розум. Я нікого і ніколи так не любив як Тамілу. Я просто дихати не міг без неї.
– Тамілочко, якщо ти колись зрадиш мені, я просто не переживу, – сказав я цілком серйозно, відразу ж після весілля.
– Не зраджу, – меланхолійно відповіла вона, опустивши очі.
І ось, вона знову поїхала. Щомісяця, першого числа, Таміла їхала на три дні. Вирішивши покласти край своїм домислам, я найняв людину, яка б мала прослідкувати за коханою.
– Алло, Роман Олексійович? Вона вийшла з квартири. Так буду чекати! – подзвонив відразу ж той чоловік мені.
Ті два дні, здалися мені найдовшими в житті. Я не їв, не спав. Чекав дзвінка Руслана. Чекав, і одночасно не хотів чути цього дзвінка, який міг перекреслити все моє щастя.
В якийсь момент, я пошкодував про те, що влаштував стеження за дружиною. Але дороги назад не було. Почувши дзвінок телефону, я здригнувся, розуміючи, що настав час дізнатися правду.
– Пане Роман, я дещо дізнався. Потрібно зустрінеться, – сказав той чоловік.
– Буду через півгодини, в нашій кав’ярні, – прошепотів я.
Руслан чекав на мене. Чоловік пив каву, дивлячись кудись у далечінь.
– Сідайте! Мені вдалося з’ясувати, куди відлучається ваша дружина. Ви мали рацію, вона не їздить у відрядження. Але не хвилюйтеся, Таміла не зраджує вам, – сказав Руслан.
– Тобто? Говоріть вже, не тягніть! – я втрачав терпіння.
– Ваша дружина відвідує першого чоловіка. Він знаходиться в стаціонарі для душевно нездорових. Як я дізнався, чоловік проведе там все життя. Ніяких шансів на одужання у нього немає.
– Що значить перший чоловік? Я вперше чую про це. Чому вона приховує? – підскочив я.
– Напевно тому, що не може вам повністю довіряти. Скажу більше, Таміла дуже благородна людина. Зберігати відданість людині, яка повільно перетворюється в рослину, варта багато чого! Така жінка ніколи не зрадить, не залишить в бiді, не покине. Чесно? Мені соромно за вас! Замість того, щоб стежити за нею, краще допомогли б тягати жінці важкі сумки в стаціонар! – Руслан висловив все що думав.
Кинувши на столик фотозвіт, чоловік сухо попрощався і вийшов з кафе. Я відкрив конверт з фотографіями. Побачивши «суперника» такого безпорадного, і почервонів від сорому і обpази. Прикро було за те, що дружина не відкрила мені правду. Але ж я сам винен, постійно надокучаю їй зі своїми ревнощами.
– Здрастуй! Я вдома! – вимовила Таміла.
Видно було, що Таміла сильно втомилася. Посміхнувшись мені, дружина одягла фартух, і побрела на кухню.
– Люба, відпочинь, я сам вечерю приготую, – посміхнувся я, обнявши Тамілу. – Як же добре, що ти у мене є. Можна, я в наступного разу допоможу тобі? Візьмеш мене з собою?
– Ти все знаєш?! – розгубилася дружина.
– Так. Прости, але я влаштував стеження за тобою. Обіцяю, що більше ніколи не стану діставати тебе. Просто, я дуже не хоту аби ти кудись ділась. Пообіцяй, що більше між нами не буде ніяких таємниць.
– Обіцяю, – посміхнулася Таміла. – Зрозумій, я не можу його покинути, у Євгена нікого немає крім мене.
– Розумію, і щиро пишаюся тобою.
В той момент я зрозумів, що поруч зі мною найдобріша і світла людина. Я зміг взяти себе в руки, і припинив діставати дружину. Адже в сімейному житті найголовніше це довіра і любов, а все інше – дрібниці.
Автор невідомий.
Головна картинка – pexels.
