Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
Спочатку відмовлялась будь – що пояснювати. Але мама, на те й мама, таки випитала. А тепер почувши усе і від душі насміявшись почала вмовляти доньку аби та передумала і повернулась до чоловіка. Але чим далі, тим більше розуміла – тут нема чого сміятись

— Ти чого доню? – благала Валентина Петрівна. – Таких чоловіків днем з вогнем не знайдеш, а ти розлучатись надумала. І причина, яка? Сміх та й годі. А Даша ковтаючи сльози дивилась на матір і стояла на своєму.

— Завтра несу заяву. Те що він зі мною щодня робить не гідне чоловіка.

Даша зі звичайної родини. Батько інженер на заводі, мама – домогосподарка. Ніколи вони не бідували, але й в розкошах не жили. Даша єдина і улюблена донечка – лялечка. І ось цього її вчинку аж ніяк ніхто не розумів.

З Дмитром Даша познайомилась випадково на дні народження у тата. Святкували ювілей у ресторані. Гостей було багато, і тости звучали один за одним. Замісник директора заводу на якому працює тато, схоже жодного не пропустив. Уже через дві години тихо – мирно спав обличчям в своїй тарілці. Забирати його приїхав син. Поглянув Дмитро на доньку ювіляра і пропав. Уже наступного дня приніс величезний букет квітів і запросив на побачення.

Батьки тільки раді були такому союзу. Дмитро був не лише гарним, але розумним і дуже добрим. Дашу свою на руках носив, в усьому їй догоджав. Тож коли попросив руки і закохана Даша і щасливі батьки одразу погодились.

Жити молоді переїхали окремо в подаровану Дмитру батьками трикімнатну квартиру. Зробили гарний ремонт купили машину, з’їздили на відпочинок. А тут ось! Даша з речами і зі сльозами на очах повернулась в батьківський дім.

Спочатку відмовлялась будь – що пояснювати. Але мама, на те й мама, таки випитала. А тепер почувши усе і від душі насміявшись почала вмовляти доньку аби та передумала і повернулась до чоловіка. Але чим далі, тим більше розуміла – тут нема чого сміятись.

— Ти чого доню? – волала Валентина Петрівна. – Таких чоловіків днем з вогнем не знайдеш, а ти розлучатись надумала. І причина, яка? Сміх та й годі.

А Даша ковтаючи сльози дивилась на матір і стояла на своєму.

— Завтра несу заяву. Те що він зі мною щодня робить не гідне чоловіка.

Виявилось, Дмитро рання пташка. Оскільки він спочатку у військовому училищі, а потім і інституті навчався, то вставав він одразу після того, як відкривав очі. Даша ж – сова. Могла до ранку писати курсову, тому прокинутись о шостій для неї не просто. Та й навіщо? Дмитро спочатку сам собі варив каву і робив бутерброд, а потім чомусь вирішив, що те все мусить робити дружина. Пробував Дашу будити, вона ж о шостій навіть очі відкрити не могла. Тому Дмитро знайшов оригінальний спосіб Дашу піднімати з ліжка. Щойно сам прокинеться – Дашу, ніби випадково, ногами на підлогу.

— У нас усе прекрасно. Кращого чоловіка важко й уявити. Але ось цей ранковий ритуал пробудження… Я тисячі разів просила, вимагала, плакала, не розмовляла з ним. А він не розуміє в чому справа. Мовляв саме так його ранком вставати і привчили. І хіба так важко зварити чоловікові каву і відправити його на роботу. Далі спи хоч цілий день.

Молоді таки розлучились попри усі намагання батьків їх помирити. Валентина Петрівна з донькою досі не розмовляє.

— Це ж треба – через такий дріб’язок, такого чоловіка втратити?

Автор Анна Корольова.

Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page