До того, як я вийшла заміж за мого чоловіка, свекруха мені подобалася. Вона не втручалася в наші стосунки, не смикала сина, навіть коли у нас був річний цивільний шлюб без розпису. Ми знімали квартиру, були бідними студентами, що з нас було взяти? І зайняті постійно – навчання, робота, чоловік тільки і міг вибирати хвилинку, щоб поспілкуватися з батьками по телефону. А в гості до них приїхати – це взагалі недозволена розкіш.
Весілля як такого не було, та ми особливо і не засмучувалися: після навчання треба було назбирати грошей для бізнесу, а не кидати їх на вітер. Мій чоловік разом з його вірним другом відкрили свій автосервіс: буквально з гаража почали, потім орендували бокси, розкрутилися, зараз вже є і мийка, і шиномонтаж, і невеликий магазинчик із запчастинами. Достаток є, квартира в іпотеку є, і п’ятирічний син вже є! Все, начебто, добре, у чоловіка навіть купа вільного часу останнім часом з’явилося (бізнес ж разом з другом, завжди домовляються на відпочинок), але саме через цей вільний час і почались негаразди!
Тепер мій чоловік при грошах і без напрягу, а значить його батьки вважають, що він повинен часто бувати у них, і є що з нього струсити. Зі свекром негараздів немає, він тільки й може що:
Давай, синку, по чарочці!
Ні я не проти, та й свекор людина хороша. Але чоловік тоді залишається ночувати у них і починається його обробка. Чоловік знає міру, вживає рідко і мало, але як вливає в себе хоч краплю – стає добренький як дід Мороз, дає обіцянки, які потім хоч лягай – але виконати зобов’язаний. Людина слова! Свекруха це знає і починає: ось на ремонт гроші потрібні, а ще на дачі паркан покосився, приїхав би ти, синку, поправив. Ну і тому подібне, прохання не закінчуються.
Найгірше, після цих візитів до мами, наші сімейні плани руйнуються. Заплануємо на пікнік з’їздити – чоловікові треба їхати на дачу. Вирішили в оптовому продуктами запастися – чоловік їде в будівельний магазин, щоб привезти за наші гроші батькам плінтуса з шпалерами. Планували похід в парк всією сім’єю заради сина – маму потрібно звозити до спеціаліста. Дід (свекор), сам везти не хоче, тому що терпіти не може всі ці поліклініки.
Я спочатку думала, що все найгірше в тому, що чоловік залишається з ночівлею, але ж ні – у свекрухи стали рости апетити і потреби, і навіть годинний приїзд до рідної домівки додає масу нових прохань і завдань. А ось при мені, якщо чоловік з мамою говорить по телефону, він може сказати їй тверде «ні». Тому вона його до себе і викликає під будь-яким приводом.
Я б слова не сказала, якби батьки були старесенькі, але свекру 63, а свекрусі навіть 60 років немає, вони міцні і бадьорі. Я до них не їду, та й вони мене не кличуть, знають, що при мені нічого не отримають. Тим більше, їх примхи стали позначатися вже на роботі їхнього сина: чоловік у друга просить більше вільного часу для батьків, а той уже став ображатися: він теж хоче відпочити, а контроль на сервісі не можна послаблювати.
Ще трохи, друзі втратять спільну мову, і все піде прахом. Я намагалася це донести свекрусі по телефону, але вона вважає, що я перегинають палицю і просто вередую. Каже:
— Це твій чоловік? Але наш син! Ми теж маємо право на його допомогу і увагу!
Так думаю, що треба якось хитро чоловіка відвадити від цих поїздок, нехай він їде тільки в екстрених випадках. Тільки як це зробити?
Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
