Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
Син знає, що свого часу ми з чоловіком купили доньці квартиру. Ні в якому разі не хотіли ділити своїх дітей на більш і менш улюблених, але зараз у нас зовсім інше фінансове становище, ніж було раніше і ми не можемо йому хоч якось допомогти. Син це розуміє і все одно уперся на своєму: мовляв, хоче справедливості

У нас з чоловіком двоє дітей. Різниця у віці у них 7 років. Старша донька рано стала матір’ю і вийшла заміж (в 18 років). Тому, щоб молодим було де жити, ми купили їм квартиру. На той момент у нас з чоловіком була така можливість – ми продали дачу, яка нам була не потрібна, і доклали невелику суму з власних заощаджень. Зробити в той момент якось по-іншому ми просто не могли, так як тулилися вчотирьох в двокімнатній квартирі, і чоловік доньки з дитиною явно б у нас не помістилися. Батьки зятя і зовсім жили в іншому місті, тому покликати молодих жити до себе теж не могли.

З того моменту пройшло вже багато років. Донька зі своєю сім’єю так і живе в подарованій мною з батьком квартирі. Зятю зручно звідти добиратися до роботи, а їх донька ходить в школу, яка знаходиться в сусідньому дворі. За час свого життя тут, вони зробили ремонт, поміняли всі меблі і проводку. Загалом, їх сім’ю все влаштовує, і я розумію, що це житло було куплене не дарма…

Нещодавно наш молодший син познайомив нас зі своєю дівчиною. Він каже, що у нього з нею все серйозно, і що вони хочуть жити разом. Так як він має дуже пробивним характером, я сподівалася, що він вирішить свої житлові проблеми сам, але не тут-то було.

Син знає, що свого часу ми з чоловіком купили доньці квартиру. Ні в якому разі не хотіли ділити своїх дітей на більш і менш улюблених, але зараз у нас зовсім інше фінансове становище, ніж було раніше і ми не можемо йому хоч якось допомогти. Син це розуміє і все одно уперся на своєму: мовляв, хоче справедливості … І вимагає від доньки або половину грошей, або продати квартиру, а нам говорить, щоб не втручалися…

Хоч я теж розумію, що це було б справедливо, але не уявляю собі, як можна вигнати родину з дитиною на вулицю. До того ж, за роки життя в цій квартирі, в неї було вкладено дуже багато коштів, і як тепер їх вираховувати і повертати – не зрозуміло…

У лічені дні наша дружна сім’я переварилася в пух і прах. Донька боїться зриву своїх планів: у них з чоловіком невиплачений кредит за машину, і вони хотіли в цьому році другу дитину. Син нервує, тому що відчуває себе обділеним і вважає, що ми з чоловіком не зацікавлені в його сімейному щасті.

Не знаємо, як вийти з ситуації, що склалася, щоб зберегти хороші стосунки з обома дітьми. Взяти іпотеку на себе чи допомогти з виплатою не можемо – доходи не дозволяють. Як бути?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page