Життєві історії
Синочку лиш три місяці, а я вже розлучаюсь. Чоловік просить не робити поспішних кроків і просить за все вибачення. Але це ж не зрада і не погана якась звичка. Тут значно гірше і глибше. Я не зможу йому ніколи в житті такого пробачити і зроблю все від мене залежне, аби мій син навіть не познайомився з рідним батьком. Такого не прощають

Ми зустрічалися більше трьох років, в наших відносинах була повна ідилія. Нам дуже хотілося дитини. Відразу після весілля я дізналася що при надії.

Чоловік не захотів знімати квартиру – говорив що це дорого. Оселилися у його мами. І ось – хлопчик. Здоровий. Я щаслива.

З появою дитини чоловік став частіше виїжджати у відрядження, і ми залишалися зі свекрухою. Я намагалася не реагувати на її зауваження. Але з кожним днем ​​ставало складніше.

Чоловік приїде на день, наслухається від мами претензій, та й відразу їде. Свекруха ж з кожним днем ставала все більш прискіпливою. а одного разу викликала наряд – була певна, що я щось додаю їй у їжу, аби вона швидше дух спустила.

Чоловік навіть після цього попросив просто не звертати ні на що уваги. Було помітно що він ховає голову в пісок. Відрядження могло тривати один день, але він чомусь ще жив в хостелі тиждень.

Дитина у мене не з спокійних, постійно плакав, в один прекрасний день свекруха сказала що «не може жити з цим нечистим». Ухопила дитячі речі і почата викидати їх у під’їзд. Мені тоді не на жарт лячно стало, взяла документи, і відразу ж виїхала до мами. Розповіла все чоловікові. Але він уже вислухав маму і моя версія кардинально відрізнялась. То ж приїжджати не поспішав.

Я попросила братів, що б вони забрали всі мої речі з квартири свекрухи. Мій брат працює фельдшером, і швидко зрозумів що жінка не здорова. І як мені це в голову не прийшло. Можливо просто не зустрічала раніше таких людей.

Виявилось, чоловік це знав, там навіть діагноз поставили. Тому він так часто кудись їхав і не хотів жити окремо. Його мама повинна була знаходитись під наглядом постійним. Але як він не боявся за мене?

Синочку лиш три місяці, а я вже розлучаюсь. Чоловік просить не робити поспішних кроків і просить за все вибачення. Але це ж не зрада і не погана якась звичка. Тут значно гірше і глибше. Я не зможу йому ніколи в житті такого пробачити і зроблю все від мене залежне, аби мій син навіть не познайомився з рідним батьком. Такого не прощають.

Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page