Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
Телефонує мені чоловік і таким спокійним буденним голосом повідомляє, що затримується на роботі, а ночувати піде до нашої спільної подруги. Ще й образився на мене, коли я заборонила йому туди йти

Завжди роздавала поради іншим, а зараз самій потрібна відповідь на питання: як бути ?!

Близько двох років тому я вийшла заміж. За цей час встигли і дитину зробити і квартиру придбати. Спочатку все йшло добре у чоловіка відмінна робота, гідна зарплата. Але, як часто буває, щось пішло не так. Фірма мого чоловіка вирішила змінити своє місце розташування і співробітників поставили перед вибором: йти за компанією в сусіднє місто або шукати нову роботу. Після довгих роздумів на сімейній нараді було вирішено, що чоловік все ж залишиться працювати там. Ось тільки величезний мінус у всьому цьому – дорога до офісу і додому займає дуже багато часу. Але і до цього ми потихеньку почали звикати. До останнього випадку.

Буквально вчора дзвонить мені мій чоловік і каже, що на роботі у них завал. Працювати доведеться допізна, а завтра на місці потрібно бути з раннього ранку. Додому він сьогодні не потрапить. І таким буденним голосом повідомляє, що ночувати сьогодні залишиться у нашої спільної подруги. До слова сказати, дружимо ми з нею з самого інституту, разом знімали квартиру, разом ходили на вечірки. Після інституту їй запропонували хорошу посаду в сусідньому місті, а я вийшла заміж. Спілкування у нас стало менше, але практично всі свята, та й просто зустрічі без причини і базікання по телефону у нас звичайна справа.

Але до того, щоб мій чоловік залишився у неї з ночівлею я, чесно кажучи, не була готова. Які б не були ми з нею прегарні подруги, але вона все-таки не сестра і не мама йому, а цілком симпатична і до того ж розлучена дівчина. На мої заперечення чоловік відповів, що це все дурниці, що даремно я не довіряю йому, він не такий. І взагалі, любить тільки мене.

Увечері подзвонив мені по вайберу, запропонував поспілкуватися з подругою. Я сказала, що нездужаю, на розмови я не налаштована і вимкнула зв’язок. З ранку він мені знову зателефонував, став питати, як я себе почуваю. Я не змогла стримати емоції і висловила йому, що я думаю з приводу таких ночівель.

Запропонувала поставити себе на моє місце – сподобалося б йому, якби я залишилася ночувати у його друга? Так він на мене ще й образився!

Може я й дарма себе накручую, але подругу подругу подругою більше не вважаю. А чоловік хай хоч до самого ранку додому добирається, але спати він повинен у мене під боком і все тут!

Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page