Без рубрики
“Ти сильна, ти впораєшся”. Я була сильна, але ночами вила мов вовк: – Як тобі не соромно не заробляти собі навіть на «тpyси», – кожного дня докоряла свекруха

Ти сильна, ти впораєшся, ти це легко зможеш – останні слова, які жінка хоче почути від коханого чоловіка. Як же так вийшло, що я чую ці слова вдруге, почуття, що зараз зупиниться серце …

Вулицями невеликого селища біжить дівчина, привітно посміхаючись сусідам, але тут на її обличчя набігла тінь, попереду з’явилась група її однолітків, дівчинка опустила голову, намагаючись швидше пройти повз. Вона завжди соромилася і губилася в їх присутності, боялася сказати хоч слово, а вони у відповідь дражнили її, не зле, але вона від цього тільки більше боялася ..

Життя рухається, позаду залишилися студентські роки. Кіра ніколи не була популярною про неї згадували, коли що треба, а вона мріяла про друзів, про те, що її будуть любити в її будуть потребувати.

Відсвяткувавши свій 19 рік народження Кіра познайомилася з хлопцем, глянувши на якого зрозуміла це її чоловік. Минуло півроку знайомство переросло в роман.

Кіра розквітала на очах, вона мріяла про сім’ю про дітей і коли Віктор зробив їй пропозицію була дуже щаслива. Кіра завжди хотіла бути помічницею своєму чоловікові його підтримкою, надійним тилом, ніколи не думала про кар’єру але …. Життя внесло свої корективи …

Чоловік при кожному зручному випадку їхав до матері, яка дзвонила по 5 разів на день скаржачись то на батька, то на здоров’я, а якщо «синочка» не кидався тут же на допомогу, починалися істерики, «смepтельні хвороби», сльози і довгі голосіння на тему «я тобі не потрібна».

Якщо щось потрібно матері він все кидав і летів до неї, а якщо потрібно було вирішувати вдома все повинна була робити Кіра: поклеїти шпалери-Кіра, влаштувати дочку в дитячий сад -Кіра, навіть коли потрібно було забирати дружину з пологового будинку він і тоді потрібен був мамі, Кіра прочекавши до пізнього вечора поїхала додому сама …

Життя робило з сором’язливої дівчинки жінку з сумними очима, яка тягла на собі весь дім, долаючи свою скромність ходила по інстанціях вирішуючи поточні проблеми своєї сім’ї, виховуючи маленьку дочку, вислуховуючи від свекрухи що вона сидить на шиї у Віті, і як їй не соромно не заробляти собі навіть на «труси».

Коли доньці виповнилося 2 роки Кіра пішла на роботу через 4 місяці стала начальником відділу, заробляла на порядок більше, ніж чоловік, І тут свекрусі знадобилося «термінове лікування» Вітя возив її по лікарях але всі вони були неграмотні все в один голос твердили що вона здорова, вся його зарплата йшла на маму: то мамі треба таблетки, то мама хоче персиків, то винограду.

А те, що дочка теж чогось хоче – не важливо. Якщо Кіра скаржилася на своє самопочуття, у відповідь чула «Як ви мене дістали зі своїми болячками» У такому ритмі пролетіло 8 років народилася ще одна донька, Віктор кожен день клявся в любові, але дії його не змінювалися – на першому місці була мати.

Всі проблеми були на Кірі, Вітя все сприймав як належне його все влаштовувало. А Кіра – Кіра терпіла, ніколи і нікому не скаржилася, захищала чоловіка якщо його хтось критикував, а сама плакала в подушку щоб ніхто не бачив … Але всьому є межа.

Якось Вітя приїхав від матері, забувши при цьому забрати дочку від репетитора, на вулиці пізній вечір на слова дружини про те, що треба забрати дочку відповів, що він втомився, нехай вона у тітки заночує там недалеко, а в школу на автобусі добереться. Після цих слів Кіра зібрала речі і пішла.

Приходив, вибачався, клявся що любить і її та дочок, обіцяв виправиться, тут ще дочка старша почала плакати що хоче щоб у неї був батько – пробачила, повернулася – але нічого не змінилося. Сім’я для Віктора залишалася на останньому місці – мама, друзі, колеги …

А тут пoмeр його батько і син матері став просто необхідний …. Коли йшов сказав «Ти сильна ти впораєшся, а мамі потрібна підтримка» Кіра залишилася одна з двома дітьми, без квартири, а тут ще компанія, де працювала закрилася ….

Йшов час сльози висохли, потрібно було жити далі …. Доля подарувала нову зустріч, здавалося що їх долі однакові. У нього за плечима невдалий шлюб, дочка яку обожнює і яка більше часу живе з ним.

Кіра, дуже боялася знову повірити в можливість жіночого щастя, але Андрій так плекав, був на стільки уважним що повірила. Здавалося помолодшала років на 10, ходила щаслива як дівчисько, Діти подружилися Кіра полюбила Ксюшу і дівчинка платила взаємністю.

Але видно доля така …. Почалися нескінченні дзвінки від колишньої дружини то допоможи це те то то привези то забери то я не знаю що робити, … Андрій ходив все більш сумний …

А одного разу сказав «Ти знаєш ти сильна, ти впораєшся, а Юля така непристосована вона пропаде одна …

Серцю було мало місця в грудях, сльози не вміщалися в очах, хотілося закрити очі і не відкривати … Швидка, лікарня, діагноз мікроінсульт, слова лікаря «Потрібно берегти себе, не нервувати не перевтомлюватися» на що відповідаю «Я сильна, я впораюся» …

І ніхто не дізнається чого варта мені моя сила, все життя хотіла бути підтримкою друзям і близьким, завжди поспішала на допомогу, нікому не скаржилася, а ночами ридала, вила як поранений звір від безвиходу …

Сильні жінки не плачуть, вони не мають на це права …

Джерело

facebook