Breaking News
Невідомо, скільки б продовжувався такий стан, але Алла одержала запрошення до нотаріуса. І дізналася, що і дачу, і «Волгу», що залишилася після батька, і всі сімейні цінності мати заповіла Вадиму. Документ був написаний того дня, коли Алла пішла до Олега. Відтак знайшла товсту пачку листів Вадима
Тишу в кабінеті перервав сигнал на мобільному телефоні чоловіка, що лежав на столі. Оксана не мала звички «ритися» в його телефоні, бо завжди довіряла коханому. Однак вирішила глянути, може, там щось термінове. Побачене і прочитане остаточно збило з пантелику: «Я все підготувала. Думаю, вона не здогадається. Вечір має бути незабутнім». І відправник – «Ланочка».
У неділю вранці на Таниному подвір’ї на все село вигравали музики. А дівчину під гіркі весільні пісні вдягали у вельон. Мати радісно благословила доньку, хоч не розуміла, чого дитина така зажурена, куди подівся її дзвінкий сміх. Хоч би не заслабла? А коли у двір під весільний марш зайшли гості молодого, всі замовкли
Йде втомлена жінка з роботи, тягне важкі сумки, по дорозі заскочивши в магазин. «Що ж, – питаю, – так надриватися? Невже допомогти нікому?» «Та є кому, – відповідає. – Два сини вдома. Одному – двадцять сім років, іншому – тридцять один рік. Вперлися в свої комп’ютери, ніяк не витягнути. Зараз прийду, почнуть по пакетах лазити, хапати на ходу. Хоч би одружилися чи що? Все легше було б»
Іра мовчки розігрівала вечерю. Мовчазну тишину порушило сповіщення в її мобільному. На екрані висвітився невідомий номер. Відкрила повідомлення і застигла на місці. Це були світлини
Життєві історії
“— То ви все знали і мовчали? Я мала право знати. Так не робиться, мамо!”. Свекруха посміхнулася мені. “— Він не знає. І я вірю ти не скажеш”

Свекруха ретельно берегла мою таємницю: мій син, не був дитиною мого чоловіка. Ніколи б і не подумала, що дам на таке згоду, але життя сповнене сюрпризів.

Ми з чоловіком і його батьками дуже дружні. Вони мене прийняли, як рідну, а я побачила в них свою сім’ю, якої у мене немає з дитинства. Мене виховала тітка, так вийшло.

На п’яту річницю нашого шлюбу свекруха підійшла до мене, і запитала:

—Ти мені вибач, але чому ви і досі не подарували мені онуків?

– Максим. Тобто, спеціаліст сказав я здорова повністю, а от він, – тема неприємна. – Дитятко моя найбільша мрія, але схоже доля не дасть нам відчути радість бтьківства.

Вона зітхнула.

– Я так і думала. То ще з дитинства, нас попереджали.

— То ви все знали і мовчали? Я мала право знати. Так не робиться, мамо!

Свекруха посміхнулася мені.

— Він не знає. І я вірю ти не скажеш. Його брат приїжджає скоро. Відпустка у нього коротка. Вони хоч і не близнюки, але схожі дуже. Ось і буде вам дитяточко.

Мої брови поповзли вгору.

– Ви пропонуєте? Як ви собі це уявляєте?

– Я сама поговорю зі своїм старшим сином. Він щирий і мудрий, все зрозуміє.

Я безсило кивнула. Дитятко було нашою найзаповітнішою мрією. Після перевірки нам сказали, що невеликий шанс є. Скажу Максу, що то чудо.

Пройшов тиждень. Все сталось, мов уві сні. Навіть не вірила, що я погодилась.

У нас з’явився синочок. Свекруха зберігала мою таємницю. Макс був щасливий, він бачив, що син схожий на нього, і навіть не здогадувався, що щось не так.

Мого чоловіка не стало коли нашому сину виповнилось заледве три роки. Несподівано.

Минуло ще 1,5 року. У місто повернувся його старший брат. Він розлучився з дружиною, і перебрався ближче до матері. Вона дуже здала останніми роками. Одного разу він зайшов до мене, подивитися на сина. А синочок, побачивши його, з ходу залементував:

– Татуньо! Татуньо повернувся! – у домі було багато знімків Макса, малий чекав тата ввесь цей час.

Я хотіла відкрити рот, сказати, що це не батько, але Петро мене зупинив.

– Так, синку, я повернувся.

Він приходив щодня. Почав піклуватися про нас. А потім запропонував жити разом. Ми одружилися. Не знаю, чи вибачить мене Максим, напевно, там, де він зараз, він все бачить і знає. Я просто хотіла йому
щастя. І хотіла бути матір’ю.

Зараз у нас двоє дітей, у нас є ще й донечка. Ми стали звичайною сім’єю, живемо разом зі свекрухою. І ніхто навіть не згадує, з чого усе почалось.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями!