Іванів день, як його ще називали за старих часів, досить багатий на традиції, обряди і ритуали. При цьому варто відзначити, незважаючи на специфічність звичаїв, багато хто з них можна зустріти і сьогодні.
Особлива увага у це свято присвячувалося силам природи. Так, символом Івана Купала було Сонце. Як стверджували селяни, це період найвищого рівня активності Сонця, після чого воно рухалося вже до зими. Після прийняття християнства, сонце стало символізувати Іоанна, а свято знайшло свою другу назву — Іванів день.
З самого ранку весь народ можна було зустріти на річках та озерах. Вважалося, що це очищає людину як фізично, відганяючи всі хвороби, і духовно. Ті, хто не мав близько водойм, вирушали в лазню.
Вогонь також мав особливе значення цього дня, тому всім селом розпалювали багаття, і стрибали через нього. Обов’язково вогонь розводили біля водойм.
Вважалося, що вони мають магічну силу, яка здатна очистити і подарувати везіння на весь рік. Тому з’явилося повір’я, що той, хто перестрибне і не зачепить полум’я, весь рік буде щасливим і, можливо, зможе знайти справжнє щастя. Традиція перестрибувати через багаття збереглася і до нашого часу, сьогодні також можна зустріти місцевість, де цього дня дотримуються цієї традиції.
Оскільки природа в цей день мала особливу силу й чари, багато жінок намагалися зберегти цю магічну частинку на випадок хвороби чи лиха. Тому після купання усі вирушали по трави. Одні збирали їх для ворожіння, інші для обрядів, деякі для того, щоб згодом лікувати цими травами себе та близьких.
Особливого значення надавалося у це свято папороті. Вважалося, що якщо зустріти квітку папороті, то це гарний знак, така людина має особливу доброту і з нею можна знайти будь-який скарб. Особливістю цієї рослини вважалося те, що вона цієї ночі розквітає на кілька секунд, а потім зникає, тому її не так легко відшукати.
У той час поки жінки збирали трави, чоловікам необхідно було зрубати деревце, висота якого мала скласти приблизно півтора або два зрости середньостатистичної людини. Потім його встановлюють там, де домовлено провести гуляння. Коли ж деревце на місці, дівчата прикрашали його квітами та стрічками. У народі таке деревце називали марена або купала.
Все свято відбувалося лише біля вогнища. Там влаштовували гуляння, грали в різні ігри, молодята вибирали собі пару і проводилося безліч обрядів.
З появою церкви всі ці обряди були засуджені, оскільки пов’язані вони з язичництвом. Однак народ не міг відмовитися від них і все ж таки продовжував слідувати їм. Таким чином, все змішалося — народні повір’я з релігією.
Також у цей день було прийнято розповідати історії, в яких описували особливе диво, пов’язане з рослинами. Так, завдяки рослинам, можна було знайти і скарби, гроші, зцілитися і таке інше.
Згідно з давньою легендою, в ніч на Івана Купала розквітає папороть і хто знайде цю чарівну квітку, той буде бачити сховані під землею скарби і навчиться розуміти мову тварин.
