Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
– Це дочка вашого чоловіка, – навіть не представившись заявила незнайомка, – Я заміж виходжу, а мій обранець чужих дітей не хоче. Хай тепер батько її виховує, з мене досить

Лариса сиділа за столом і дивилася в одну точку – вона не розуміла чи правда те, що зараз відбувається або це дивний сон. Але ущипнувши себе за руку і відчувши це, вона знову подивилася на диван – там спала чужа дитина – не сон.

В той ввечері було все як завжди – чоловік Вадим був у відрядженні, а вона повернулася з магазину додому, повечеряла і збиралася спати – вранці вона хотіла встати раніше і приготувати шикарний обід до повернення чоловіка, але в двері подзвонили. На порозі квартири стояла дивно одягнена жінка з маленькою дівчинкою.

Після слів жінки, що їм потрібно поговорити. Незабаром вона почула слова схожі на марення. Ця панянка розповіла, що дівчинка Віка – це дочка Вадима. Він знав про неї, всі ці роки допомагав їм, але зараз у неї є можливість вдало вийти заміж, а дитина майбутньому чоловікові не потрібна, тому на її думку буде чесно, якщо на виховання Віку забере батько.

Лариса намагалась зачинити перед жінкою двері, бо її слова були схожі на фантазії нездорової людини. Зрештою панянка попросила води, а коли Лариса повернулася, то її вже не було – зате на дивані сиділа дівчинка.

Було здивування і нерозуміння – що робити? Куди бігти? Чоловік не відповідав на дзвінки, телефонувати подрузі? А чим вона допоможе. Потрібно дзвонити батькові – він може вирішити будь-яку проблему, але у батька недуга і краще його завчасно не хвилювати. Лариса вирішила, що потрібно викликати поліцію, але потім відклала цю ідею на наступний день – потрібно спочатку поговорити з чоловіком, та й раптом мати одумається і повернеться?

Вночі їй майже не спалося – вона не вірила – цього просто не могло бути. Вони з чоловіком не хотіли дітей – вони вирішили жити для себе.

Вранці вона встала і побачила, як дівчинка тихо сидить на дивані – вона встала раніше, але не стала ходити по будинку і шуміти, а мовчки, сиділа і дивилася в одну точку. На питання Лариси буде вона їсти – та кивнула і пішла за жінкою. Зваривши кашу, Лариса посадила Віку їсти, а сама пішла дзвонити чоловікові – той радісно відповів і сказав, що скоро вилітає додому, але радість в голосі пропала, коли він почув, що сталося.

Вадим став виправдовуватися, казав, що це було один раз, і більше він з ними не бачився – гроші переводив по доброті душевній, але не більше. І взагалі все це помилка. Попросив Ларису нічого не робити, не говорити батькові і дочекатися його.

Незабаром від нього прийшло повідомлення, що з’явились термінові справи і йому потрібно затриматися на пару днів. Вона розуміла, що просто він не хоче потрапити під гарячу руку їй і тестю. Все що у них було – це заслуга її тата – він володів великою фірмою, а Вадим там працював на хорошій посаді тільки через родинні зв’язки – квартира, машина, гроші – все було з подачі тестя. І як він легко це дав – так легко міг і відібрати.

У жінки виникла ідея, що чоловік чекає поки вона охолоне і сама вирішить проблему з дитиною, але прийшла до того, що робити цього не буде – вона дочекається його, і нехай Вадим уже сам здає дитини в дитячий будинок або викликає поліцію і передає дівчинку їм – не буде вона пропускати все це через себе.

Віка виявилася дуже спокійною і слухняною дитиною. Але хоч вона і сиділа тихо й сумирно, але було видно, що їй нудно. Лариса взяла дівчинку, і вони вирушили в дитячий світ купити речі та іграшки – крім пари змінних футболок і документів на неї – більше нічого не було.

Вони ходили по магазину, і було видно, як на Ларису зло дивилися продавці і перешіптувалися. Краєм вуха вона почула розмову: «Сама одягнена, як з картинки, а у дитини плаття маленьке і поношене.» Після до них підійшла одна з продавців і гордовито спитала, як їм допомогти.

-Це моя племінниця з села – приїхала погостювати. Будь ласка допоможіть нам підібрати повний комплект одягу та взуття, заколочки, резиночки і все що потрібно для дівчинки. – обличчя продавчині змінилося – вона немов відтанула і побігла підбирати вбрання для дитини.

Поки йшла примірка, Лариса не розуміла, навіщо це робить? Ну кілька іграшок і речей були потрібні, але ж вона ж тут на кілька днів – навіщо їй настільки? Потім махнула рукою – ну що економити? Грошей багато, крім себе коханої і витрачати їх нема куди – забере Віка речі з собою.

За дитині було видно, що вона не тільки не ходила з мамою по магазинах, але і не балували її речами та іграшками. Вона ніяковіла, коли міряла черговий наряд – дивилася на себе в дзеркало і всміхалася. До іграшок на полицях вона боялася доторкнутися, але Лариса спостерігала за дитиною і сама клала в кошик все, на чому зупинявся погляд Віки. Коли ще вони потраплять в такий магазин? Лариса там з дитинства не була і швидше за все більше не буде.

Увечері вони розпаковували іграшки і разом грались. Жінці було самій цікаво вивчати сучасну дитячу радість – які ляльки шикарні! В її дитинстві такого просто не було.

Минуло кілька днів, але чоловік знову повідомив, що потрібно затриматися, а потім знову – він явно тягнув час. З’явився тільки через три тижні після того, як Лариса повідомила, що все розповість тестю, якщо він не повернеться додому.

Вдома була важка розмова і його обіцянки завтра відвезти дитину. І ось знову безсонна ніч і переживання, як Віка буде одна? Вранці Лариса сказала, що готова залишити дівчинку в їхній родині – Вадим явно був не дуже радий, але сперечатися з дружиною не став. Але довелося все розповісти батькові Лариси – за документами він був Віці ніхто, дівчинка три тижні жила в чужій хаті і оформити опіку було хвилинною справою, тому тато Іван Дмитрович взяв у свої руки це питання, і Віка залишилася в родині поки збирали документи.

Коли було все готове, то Іван Дмитрович дізнався про це раніше дочки і прийшов повідомити сам – в руках була красива лялька і зайшовши, він вручив її Віці.

– Привіт, принцеса. Давай знайомиться – я твій дід – дід Іван!

На Вадима він був сердитий і переживав за дочку, але прийняв її рішення.

Згодом відносини між подружжям налагодилися, Лариса виховувала Віку – вчила її готувати кашу, займалася з нею, проводила велику частину часу з дитиною. Вадим був холодний до дочки, намагався не показувати, але це було помітно. Незабаром на телефон дружини надійшло повідомлення:

— Хочеш дізнатися, як весело проводить твій чоловік час – приїжджай за цією адресою. – і нижче адреса з зазначенням квартири.

Спочатку Лариса хотіла показати повідомлення чоловікові, але потім вирішила поїхати і подивитися сама.

Залишивши Віку з дідом, вона вирушила на вказану адресу – двері квартири були не замкнені, і вона увійшла – там вона і застала за зрадою свого єдиного і ненаглядного Вадима. Вона не стала влаштовувати сцен, а поїхала додому збирати речі чоловіка – вистачить – розлучення!

Буквально через 15 хвилин після неї додому повернувся і Вадим – він благав пробачити, знову говорив про помилку – але щось занадто часто він помилявся. Потім він перейшов до слів, що якщо Лариса з ним розлучиться, то він забере у неї свою дочку, яка стала їй так дорога. Цю розмову почула Віка. Дівчинка вбігла в кімнату, вчепилася в ногу Лариси і почала благати:

– Мамо, не віддавай мене!

Це був перший раз, коли вона назвала її мамою.

Далі знову довелося звертатися до Івана Дмитровича – що він запропонував Вадиму, як на нього вплинув невідомо, але Віка залишилася з Ларисою. Потім був дуже довгий шлях – вирішили, що вже не до ігор і почався пошук біологічної мами, щоб вона написала офіційну відмову – без неї не можна було оформити усиновлення. Мама теж вила мотузки з сім’ї, коли зрозуміла, що вони в цьому зацікавлені – скільки сил і грошей пішло на це знає тільки дідусь дівчинки.

Зараз Віка офіційно дочка Лариси – вона вже підліток. Вадим і рідна мама жодного разу не бачили дівчинку після тієї історії. Лариса близько шести років тому знову вийшла заміж і переглянула своє ставлення до дітей за ці роки – у неї є син.

Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page