Цивільний чоловік сказав, що я йому не потрібна. Чи може він так вирішив від мене позбутися?
Я живу вже 5 років цивільним шлюбом з чоловіком, старшим за мене на 11 років. Живу у його квартирі, були різні моменти. Він довго не працював, я платила за все. Не хотіла його в цей момент кидати та бути зрадницею.
Зараз він працює, щоправда, другий місяць у відпуску, але зарплату отримує. Заміж мені не пропонує, я як безкоштовна хатня робітниця. Їсти приготую, на святах складу компанію. Приходить із роботи поїсть і спить.
Свої проблеми не говорю йому, він починає говорити, що я сама така і винна тільки я. Раніше ділилася, а тепер вирішила, що підтримки від нього ніколи не отримаю.
Завів собачку, нещодавно у неї були цуценята, продали. Його зачепило, що я гроші відкладаю на своє житло, що мамі та синові відправляю гроші. Посварилися на цьому ґрунті, сказав: «Тиждень тобі даю, щоб ти зібрала речі і йшла».
Я, звичайно, дуже звикла до цього будинку і розумію, що рано чи пізно все одно мене звідси попросять. І до людини звикла, 5 років – це не один місяць. Ось вирішила йти, знайшла квартиру, зняла, переїжджаю. Добре робота є, зарплата непогана.
У цей момент мені допомагає колега із роботи. Але він молодший за мене, характер добрий, завжди прийде на виручку. А в душі якось погано, чи правильно я роблю? Чи може проковтнути образу, забути сварку і помиритися? Тоді він як завжди думатиме, що я нікуди не піду?
Іноді він злитися або через вік або вже характер такий, раніше я не звертала уваги, рожеві окуляри були. Ну і як багато жінок думала, що полюбить, змінитись. Але він лише для себе живе.
До того ж, зараз дачний сезон, а там у нього друзі і є ті, з ким можна провести час. Думала, подзвонить, скаже, що наговорив багато зайвого, і що треба миритись, але здається йому все одно.
Не знаю, сьогодні погано спала, не могла довго заснути. Чи я права, що йду? Але й такий стан речей мене не влаштовує. Чи може він так вирішив від мене позбутися? Це каже у мені почуття власності, я це розумію.
