Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
– Ти коли на роботу вийдеш? – Не вгамовувалася Олена Михайлівна. Від її погляду не сховалося те, що посеред кімнати стояла прасувальна дошка та на кріслі лежала гора зім’ятих речей, а поруч – акуратна стопка випрасуваних. Руками Славка, її зятя

– Ну що, доня моя перестала нісенітницями займатися? – з порога запитала теща Славка.

– Що ви маєте на увазі? – ввічливо уточнив він, допомагаючи Олені Михайлівні зняти пальто.

– Дітьми займатися почала? А ти коли на роботу вийдеш? – Не вгамовувалася жінка. Від її погляду не сховалося те, що посеред кімнати стояла прасувальна дошка та на кріслі лежала гора зім’ятих речей, а поруч – акуратна стопка випрасуваних. Руками Славка, її зятя.

Тому що донька Марина на роботі, а діти в дитячому садку. Жінка зітхнула – що за сім’я, все з ніг на голову!

І пройшла на кухню, де Славко готував обід. Теж сам все зробив.

Марина з чоловіком дійсно дещо відрізнялися від звичних пар, включаючи власних батьків. Справа в тому, що колись, коли з різницею в два роки. на світ з’явилися їхні діти, молода мама отримала приголомшливу кар’єрну пропозицію.

Вона абсолютно цього не очікувала, маючи на руках двох малюків, молодшому з яких не було і півроку.

У відпустці по догляду за дитиною взагалі важко думати про роботу, зазвичай і для колективу такі матусі перестають існувати. Але Марині пощастило – про неї не забули, дозволяли брати участь в проектах дистанційно і дуже цінували за гострий розум.

У Славка, навпаки, якраз на роботі почалися проблеми – фірма була на межі розорення. Тоді чоловік з дружиною прийняли нелегке для себе і незрозуміле для оточуючих рішення – Марина вийшла на роботу, Славко пішов у відпустку по догляду за дітьми.

Незважаючи на вагому аргументацію, батьки обох цього не схвалили. Особливо лютувала матір дружини – що це за зять, який не здатний забезпечити її доньку і онуків? Про те, що житло і дві машини були придбані Славком, вона вважала за краще забути.

Решта ж спочатку думали, що чоловік з дітьми та побутом не впорається. Потім почали хвалити за кожну дію – ви погляньте, сам суп зварив! Сам підлоги помив! Сам з двома дітьми займається!

Марина посміхалася – їй такі дифірамби не співали. Жіночі обов’язки – мовчи і виконуй. Зате тепер перетворилася в матір-зозулю, яка вранці поїхала, ввечері приїхала. Ще й у відрядження відправляють регулярно.

– Знайди собі тиху спокійну роботу біля дому, – радили і близькі, і чужі. – Дітям матір потрібна, чоловікові дружина, вдома порядок.

Але Марина бачила, наскільки Славко краще справляється з побутом. Вона неодноразово пропонувала найняти дітям няню і звільнити його від домашніх обов’язків.

– А мені подобається те, що я роблю, – відповідав на це він.

Поки діти були маленькими, ніби все йшло добре. Ну, критика звучала, звичайно. Але в родині сварок не було. Почалися вони після – коли молодша пішла в садок. Марина раптом почала піддаватися тому, що говорила її мати.

– Ти сама подивися, – міркувала Олена Михайлівна. – У тебе кар’єра, зарплата, успіх, дорогий одяг, парфуми. Виглядаєш чудово! А він – вдома сидить, дітям кашу варить. Більше ні на що і не здатний! Тобі самій з таким цікаво хоч?

Зерно сумніву закласти вдалося – Марина зрозуміла, що вони з чоловіком дійсно більше не мають спільних тем, крім розмов про побут і дітей.

Увечері вона сама завела розмову про закінчення відпустки для чоловіка.

– А що таке? – здивувався Славко. – З грошима проблеми?

– Ні, але якось несправедливо, що я одна в сім’ї працюю. Тим більше, що тобі все одно робити нічого – малюки в садку.

– Знаєш, раніше було несправедливо, що ти одна дітьми займаєшся. Я все зробив, щоб ми могли це розділити.

– Розумію, ти чудовий чоловік. Але ти все одно подумай про те, щоб повернутися до життя. Тобі ж самому вже, напевно, набридло сидіти вдома. І люди вже пальцем показують.

Славкові це було не дуже приємно. У нього виникло відчуття, що йому докоряють шматком хліба. Йому дійсно захотілося плюнути на всі побутові обов’язки і влаштуватися на роботу.

Професія у нього затребувана – от, буквально днями друг кликав до себе, їм потрібен такий фахівець. І взагалі, за останні роки були пропозиції про роботу. Всім відмовляв.

Дітям була потрібна увага, а вдома – господарська рука. Нехай навіть чоловіча. Шкода, звичайно, що дружина не оцінила. Заради неї ж все це спочатку затівалося.

Він розумів, що тут і теща потрудилася. А може навіть і його батьки. Прикро було те, що Марина раптом заговорила їх словами.

Ну чого переживати – Славко погодився на співбесіду, яку організував йому друг. Ще в процесі було ясно – вакансія його. Так і вийшло. Приступати потрібно було через кілька днів.

– Марино, – почав Славко серйозну розмову. – Раз ми тепер обоє працюватимемо, потрібно якось організуватися в побутових питаннях. Хто, коли забирає дітей з садка. Відвозити буду я. Хто вечерю готує, як з прибиранням питання вирішимо. Доведеться, напевно, наймати когось, або графік складати.

– А ти не міг би і забирати дітей? – запитала дружина. – Мені це дуже незручно. Доведеться відпрошуватися у шефа.

– Кілька разів на тиждень – можливо. Але не все час, у мене робочі справи, потрібно якось вливатися.

Марина запропонувала залучити до справи свою маму, яка могла б забирати онуків до себе з садка. Але та, вислухавши новини, допомагати не поспішала.

– Мам, якщо ти не підключишся, нам доведеться няню наймати, – сказала Марина.

– Ось винесе няня твоє золотце – будеш знати! – заявила Олена Михайлівна. – Гаразд, буду забирати двічі в тиждень. Решту часу – як-небудь самі справляєтеся. Це ж ваші діти.

Тут Марина і зрозуміла, що даремно вона тоді образила чоловіка, повторивши йому мамині слова. Але зробленого не повернеш, треба було вчитися жити в нових умовах.

Але надовго їх не вистачило. Не встиг Славко відпрацювати і двох тижнів, як вдома грянула “гроза”. Ні Марина, ні її мама не забрали дітей з садка – просто забули. Вихователька зателефонувала батькові, якого вона прекрасно знала. Довелося йому мчати з роботи в дитячий садок.

Сварилися після цього кілька днів. А потім Славко домовився на роботі, що буде частково виконувати свої обов’язки з дому.

Не захотів ризикувати своїми дітьми і тим більше вимагати від когось нести за них відповідальність. Дружина ось забула. Теща, може, провчити хотіла. Краще самому все робити, нехай і буде важко суміщати роботу, дім і дітей.

Марина теж дещо зрозуміла. Вона теж вирішила підняти питання про свої переробках. Забула за кілька років, що таке догляд за дітьми, коли стільки сил йде в нікуди. А кругом суцільні критики. Перша в черзі – її власна мати. Для якої і дочка – погана господиня і мати, і зять – трутень.

Поступово в сім’ї знову запанував мир – розібралися Славко і Марина між собою.

– Ти, кажуть, від чудового відрядження відмовилася? – поцікавилася Олена Михайлівна телефонуючи донці. – Не боїшся, що попруть таку робітницю?

– Знаєш, мам, я довго мовчала, але вже пора. Не лізь в те, що тебе не стосується.

Нарешті вдалося дати відсіч старшому поколінню. Після цього Славко і Марина вирішували свої проблеми виключно між собою.

Автор: did Opovidach.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page