Breaking News
Увечері наступного дня Надія, ошатна та гарна, з хвилюванням переступила поріг зазначеного закладу. Звичайно, вона дуже хвилювалася — а раптом він маленький, товстий чи лисий. Як тоді йому відмовити
Мама засмутилася. Допила свій чай і пішла з нашого дому. Три дні не приходила в гості. І я не йшла. Зате Остап з Юрком навідувались. Принесли їй продукти, випили чаю. А ввечері вмовляли мене піти до неї помиритись
В селі жаліли Оксану, що так собі життя спаскудила, але вже не стара діва, бо дитина – то надія і радість. Але ніхто вже її заміж не візьме. Так, ніби, її перед тим хапали
Я випадково клацнула лайк хлопцю з однією фотографією. Зазвичай так не робила, але відмінити вже не можна було. Я вирішила, що то так треба і ми поїхали до торгівельного центру
Любов Василівна рушила до ванної кімнати. Вона вже взялася за дверну ручку, коли почула з ванни щось підозріле. Шурхіт та інші звуки
Життєві історії
У мене ночував чоловік. Сорокарічний. Просто ночував. Рано вранці нас чекала термінова робота. Я прийшла його будити. Запропонувала йому каву в ліжко. Він несподівано розтікся в усмішці. Причому такій сором’язливій

– А ти знаєш, – сказав він, – це все життя було для мене мрією, і я ніколи цього не отримував!

Я захихотіла, зварила кави з кардамоном, принесла йому чашку… Він подивився на мене з подивом і вдячністю:

– Це для мене, справді, вперше!

На цей раз бентежитися почала я.

– Слухай, це для мене нормально… Гаразд, на сніданок яєчню з беконом і сиром будеш?

– О так!

– Ну, тоді я почну її готувати, коли ти підеш вмиватися… Інакше вона охолоне і буде несмачною, а хочеться тебе нагодувати й напоїти кайфово.

– А ось це дуже сильна мотивація. І теж ти мене дуже здивувала. Я чекав, що ти скажеш: почну готувати, коли ти підеш вмиватися, а то я тебе знаю, ти інакше не встанеш… А ось так, щоб для мене… щоб смачно… Це дуже зворушливо! І дуже великий привід встати.

А далі він пішов умиватися. А я готувати яєчню під музику, думати і тихо плакати. З якими такими жінками (а їх було багато, я знаю) він спілкувався все життя? Мені здавалося, в таких простих речах, як кава і яєчня, нічого такого немає…

Для мене це природно і нормально. У мене мотивація «до». Я балую всіх, хто знаходиться зі мною поруч такими речами. Я цього не помічаю. Мені подобається годувати смачно, робити зручно і вгадувати очікування. Я не бачу ту воду, в якій плаваю. Мені здавалося, так роблять усі. А виявилося, ні.. Навіть, якщо це просто черговий комплімент, хоч і не схоже, мене це дуже сильно зачепило. Зачепило визнання цінності того, що для мене природно…

Як же це іноді дивно і важливо!

Говоріть своїм близьким людям про те, в чому вони хороші, особливо коли вони цього не помічають.

Говоріть! Від цього виростають крила.

Автор: Тетяна Mужицька.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page