Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
— У нашій родині такого ніколи не було. Це все від батька. -полюбляє говорити теща, особливо, якщо хтось є в гостях, – Чого ще чекати з такою спадковістю

З дружиною ми вже шостий рік в шлюбі. І весь цей час я змушений всім доводити, що я її гідний, а зокрема її батькам. Познайомився я з дівчиною в університеті, в який потрапити мені коштувало великих зусиль. Я сам з, можна сказати, бідної сім’ї. Батька свого я ніколи не знав, а вітчим покинув маму відразу після появи молодшої сестри. Всього нас у мами троє: я, середня сестра і молодша сестричка. Мама весь час проводила на роботі аби якось прогодувати нас.

У старшій школі я теж почав працювати, допомагаючи матері, але потім усвідомив, що тяганням мішків на складі багато не заробиш. Моїм єдиним шансом на краще життя був вступ до вищого навчального закладу. Ночі безперервно я готувався до вступних іспитів і домігся свого. А там зустрів дівчину своєї мрії. Між нами зяяла величезна прірва – я бідний студент, який живе в гуртожитку, а вона – дочка декана. Її завжди привозили на навчання на машині. І тільки волею випадку ми опинилися в парі під час проходження практики. Від нас вимагалося придумати дуже складний проект, тому після навчання ми залишалися в аудиторії і старанно працювали. А після я запрошував її гуляти в парку, смішив, а сам закохувався в її сміх.

Так ми почали зустрічатися. Після випуску мені довелося знову зробити зусилля і отримати хорошу посаду. Тоді я зважився і зробив пропозицію своїй дівчині. Її батьки були проти бідного зятя, але ми все ж побралися. Я розумів, що з весіллям мені ніхто не допоможе, але і запропонувати просту розпис своїй нареченій я не міг. Два роки праці і ми з коханою нарешті одружилися. Весілля було по вищому розряду, і навіть батькам нареченої не було соромно перед своїми почесними гостями.

На весілля тесть презентував нам будинок, не забувши поцікавитися, чи в змозі я утримувати його. Але я звик до подібних глузуванням за роки свого дитинства і тому просто мовчки продовжив робити свою справу. На превеликий жаль для тещі через два роки у нас з’явилася дочка. Батьки дружини до останнього сподівалися, що ми розлучимося.

У той же рік я нарешті зміг відкрити власну фірму. Сам, тільки своїми силами. За три роки я набрав обертів. І ось прийшов час, коли навіть тесть перестав говорити зі мною зверхньо. Але в цьому році справи різко почали погіршуватися, я опинився на межі банкрутства.

Стиснувши всю волю в кулак, я звернувся до тестя з проханням позичити грошей. На що отримав відповідь, що нічого сунутися туди, куди не кликали. Річ у тім, бізнес не для таких бідних, як я. Я отетерів. Адже я ж попросив позичити, а не подарувати. Зрештою, для нього ці гроші – копійки.

Не розумію, що не так і чому ці люди аж так мене не сприймають. для них я помилка доньки і навіть якщо моя донька зробить щось не так, або пустує, я чую:

— У нашій родині такого ніколи не було. Це все від батька. Чого ще чекати з такою спадковістю.

Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page