Знаю, що так не можна, але я постійно проводжу паралель між своїм життям і життям своєї невістки. У неї є те, чого не було у мене – хорошого і дбайливого чоловіка. Так, я їй заздрю, і іноді ця заздрість заважає мені жити. Мені здається, що вона не розуміє, як їй пощастило, що у неї такий чоловік. Тому що мій чоловік був геть поганим.
Я була заміжня всього раз, і мені вистачило з головою. Мій чоловік, батько мого сина, мав складний характер. Після десяти років подружнього життя, він почав вживати зайвого. Отут стало просто нестерпно.
Тому коли його не стало, ми зітхнули з полегшенням. З дванадцятирічного віку сина я виховувала сама. Після такого шлюбу більше заміж я виходити не стала. Всю себе я віддала вихованню моєї дитини. Я поставила собі за мету зробити з нього доброго і порядного мужчину, доброго чоловіка і турботливого батька. І мені це вдалося.
Я ніколи не лізла у відносини сина з дівчатами. Якщо він просив поради, могла наставити його, вказувала на помилки. І коли у нього з’явилися серйозні відносини, то прийняла майбутню невістку без питань. Тим більше дівчинка вона хороша і хазяйновита.
Коли вони вирішили одружитися, я відразу сказала невістці, що їй дуже пощастило. Що мій син зробить її щасливою, що вона виграла в лотерею. Так і сталося. Мій син і по дому допомагає і готує. Він береже свою дружину і не ображає її. А в минулому році він став батьком. У них з невісткою чарівна донечка. Мій син душі в ній не чує, часто гуляє на вулиці з коляскою, щоб невістка відпочила.
Днями ми відзначали перший рік моїй внучці. Я і невістка накрили стіл і запросили друзів. Ось тоді-то в мені і оселилася ця заздрість. У мене ніколи не було такого свята. Всі заходи зазвичай закінчувалися тим, що мій покійний чоловік влаштовував огидну сцену. На мене ніколи він не дивився так, як дивиться наш син на свою дружину. Стільки ніжності і любові в цьому погляді. А як він грає з дочкою … Іноді так хочеться сказати невістці, щоб вона цінувала це і берегла свою сім’ю. Адже хороше ми не помічаємо і приймаємо як належне.
А вчора мої діти порадували мене, що в їхній родині буде поповнення. І моя заздрість розцвіла ще сильніше. Мені так шкода себе, що я не змогла мати ще дітей. Адже з таким чоловіком, як у мене я б просто їх не виносила. Я сподіваюся, що у мого сина буде хлопчик. І всі разом ми зможемо його виховати так, щоб майбутня дружина потім сказала нам спасибі.
Розумію, що це нерозумно і по-дитячому, але нічого не можу з собою вдіяти. Як позбавиться від цієї заздрості? Як заховати її глибоко всередині і просто радіти щастю сина?
Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
