Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
– Усе!!! – лементувала Лідка, – Не можу більше-е-е… 5 років разом! Мені було 28, зараз 33. Ти все обіцяєш, обіцяєш! Все! Або одружуйся! – Лідка набрала побільше повітря і злісно видихнула, – Або йди-и-и-и!!

Юрко, її Юрко! дивно посміхнувся, швидко накинув куртку:

– Я пішов, – кинув через плече і грюкнув дверима.

Хвилини дві вона не могла вдихнути. Потім підбігла до вікна. хотіла гукнути, що він її не так зрозумів, але побачила тільки хвіст його машини, що виїжджає з двору.

Далі Ліда в напівнепритомності тинялася з кута в кут, постійно набираючи його мобільний, він був відключений.

– Що я наробила! – бурмотіла вона, – Як же я без тебе, Юрочко??

Потім ревіла хвилин сорок.

– Треба щось робити, треба щось робити… – крутилося в голові.

Несподівано для себе Ліда стала перед вікном на коліна, підняла руки і пристрасно зашепотіла:

– Святий Миколаю, милий Боже, хто там ще? Христе!. Ангеле-хранителю, цей, хто там ще? га. Всесвіте!. Інопланетяни, Егрегори. Ну хоч хто-небудь !!! Поверніть мені Юрчика!!! Хай так, як раніше, хай не одружиться, тільки б був поруч!!! Ну будь ласка ! Ну ви ж можете! Століття молитися до вас будууу!

Тут відкрилися двері. У квартиру влетів Юрко, з оберемком білих троянд, кинув їх до її ніг, став на одне коліно і простягнув оксамитову коробочку з прекрасним перснем:

– Іди швиденько умивайся, дружино-плаксо, ми ще в РАЦС встигнемо!

Ліда вмиваючи холодною водою червоне від сліз обличчя шепотіла:

– Дякую, дякую, спасибі… ОЙ, КОМУ молитися тепер? Кому?!!

З мережі.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page