Breaking News
Увечері наступного дня Надія, ошатна та гарна, з хвилюванням переступила поріг зазначеного закладу. Звичайно, вона дуже хвилювалася — а раптом він маленький, товстий чи лисий. Як тоді йому відмовити
Мама засмутилася. Допила свій чай і пішла з нашого дому. Три дні не приходила в гості. І я не йшла. Зате Остап з Юрком навідувались. Принесли їй продукти, випили чаю. А ввечері вмовляли мене піти до неї помиритись
В селі жаліли Оксану, що так собі життя спаскудила, але вже не стара діва, бо дитина – то надія і радість. Але ніхто вже її заміж не візьме. Так, ніби, її перед тим хапали
Я випадково клацнула лайк хлопцю з однією фотографією. Зазвичай так не робила, але відмінити вже не можна було. Я вирішила, що то так треба і ми поїхали до торгівельного центру
Любов Василівна рушила до ванної кімнати. Вона вже взялася за дверну ручку, коли почула з ванни щось підозріле. Шурхіт та інші звуки
Життєві історії
– Усе!!! – лементувала Лідка, – Не можу більше-е-е… 5 років разом! Мені було 28, зараз 33. Ти все обіцяєш, обіцяєш! Все! Або одружуйся! – Лідка набрала побільше повітря і злісно видихнула, – Або йди-и-и-и!!

Юрко, її Юрко! дивно посміхнувся, швидко накинув куртку:

– Я пішов, – кинув через плече і грюкнув дверима.

Хвилини дві вона не могла вдихнути. Потім підбігла до вікна. хотіла гукнути, що він її не так зрозумів, але побачила тільки хвіст його машини, що виїжджає з двору.

Далі Ліда в напівнепритомності тинялася з кута в кут, постійно набираючи його мобільний, він був відключений.

– Що я наробила! – бурмотіла вона, – Як же я без тебе, Юрочко??

Потім ревіла хвилин сорок.

– Треба щось робити, треба щось робити… – крутилося в голові.

Несподівано для себе Ліда стала перед вікном на коліна, підняла руки і пристрасно зашепотіла:

– Святий Миколаю, милий Боже, хто там ще? Христе!. Ангеле-хранителю, цей, хто там ще? га. Всесвіте!. Інопланетяни, Егрегори. Ну хоч хто-небудь !!! Поверніть мені Юрчика!!! Хай так, як раніше, хай не одружиться, тільки б був поруч!!! Ну будь ласка ! Ну ви ж можете! Століття молитися до вас будууу!

Тут відкрилися двері. У квартиру влетів Юрко, з оберемком білих троянд, кинув їх до її ніг, став на одне коліно і простягнув оксамитову коробочку з прекрасним перснем:

– Іди швиденько умивайся, дружино-плаксо, ми ще в РАЦС встигнемо!

Ліда вмиваючи холодною водою червоне від сліз обличчя шепотіла:

– Дякую, дякую, спасибі… ОЙ, КОМУ молитися тепер? Кому?!!

З мережі.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page