Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
Вона не знала, що у нього інша, самозабутньо готувала борщі, запікала курку, пиріжки пекла. Годувала його, милувалася, як він смачно їсть, щаслива була, мріяла про весілля. Він чотири місяці приходив до неї з зів’ялими гвоздички, з великим апетитом наминав котлети і запіканки, запивав компотом, промокав серветкою масні губи, а потім одружився з іншою

Тобі б до психолога сходити, шкодували її друзі і залишали візитки з телефонами.

А вона включала джаз, відкривала вікна і наводила порядок в квартирі. Протирала шафки і полички, знаходила якісь непотрібні візитки, викидала, втомившись, купалася у ванні з полуничною піною, а потім, загорнувшись в пухнастий халат, їла з банки грушевий джем з булкою: м-м-м, смачно! і хлептала з великого кухля гарячий ароматний чай. У житті стільки всього смачного і прекрасного, говорила вона собі, про це потрібно пам’ятати, а не про всяких там, цих…

Давай виберемо час, щоб разом обговорити цю ситуацію, пропонували батьки.

А вона пішла на уроки французької. З дитинства букву р не вимовляла, тепер її за це хвалили. Мова давався легко і невимушено. Вечорами вона читала французькою для свого старого плюшевого ведмедя. Ведмідь терпляче слухав і ледь помітно посміхався.

Ти занадто легковажно до цього ставишся, попереджали колеги, будь серйознішою, подумай, як все виправити. Вона шила собі квітчасті спідниці і ромашкові сукні, міряла солом’яні капелюшки в магазинах і вибирала легкий парфум. Чоловіки оберталися, щоб помилуватися ямочками на щоках, жінки заздрили тонкій талії.

Тобі необхідно все проаналізувати, знайти помилки, щоб таке більше не повторилося, запевняли подруги.
А вона купила квиток в театр на прем’єру, після поверталася додому і потрапила під дощ. Це була справжня злива. Старенька на вулиці кудись поспішала, притискаючи до себе маленьку собачку і вона віддала їй свою парасольку. Старенька обіцяла повернути.

Не тримай в собі погані думки, гляди заробиш болячку, лякала її сусідка, і взагалі, навіщо ти парасольку віддала незнайомій жінці.

А вона в цей час варила грушевий джем з паличкою кориці, так як старий днями закінчився. Кухня наповнювалася солодким апетитним ароматом, вона дула на гаряче варення, пробувала, знімала пінку, помішувала і обіцяла почастувати готовим джемом сусідку.

Тобі необхідно зайнятися аутотренінгом і підвищити самооцінку, інакше як ти будеш з цим далі жити, наполягала старша сестра.

А у неї дзвонив телефон. Виявилося – старенька з собачкою, хоче повернути їй парасольку, запрошує на чашечку кави. Вона зайшла до них увечері, після заняття. Старенька пригощала повітряними булочками і круасанами з французької кондитерської “Garcon”, підливала у витончену чашечку кави з ніжною вершковою пінкою. Їм було приємно спілкуватися і просто бути поруч, двом одиноким жінкам. Одній скрашувала життя собачка, іншій – старий плюшевий ведмідь. Вона, піддавшись емоціям, заговорила французькою, старенька впустила з рук булочку: її однорічному онукові Павлику потрібна няня-француженка з проживанням в Парижі. Від’їзд через місяць і надовго.

Прости мого недолугого сина, каялася немолода худорлява жінка, адже ти ж кохала його. Тепер він розлучається і вільний.

– Вибачте, але я не вільна. Так вийшло. Його Павликом звати.

Вона вибачливо посміхнулася і продовжила акуратно укладати в чемодан квітчасті спідниці, солом’яний капелюшок і старенького плюшевого ведмедя. На столі лежав закордонний паспорт із вкладеним в нього квитком.

Увага! Шановні пасажири, оголошується посадка на рейс… Київ – Париж…

Автор: Gаnsеfedern.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page