Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
Все збігалося. Виходить, коли він покинув свою колишню, вона була при надії. Ось тоді-то я і зрозуміла, чому Бог не дав мені дітей. Тому що я позбавила дитину батька

Вчора я дізналася, що у мого чоловіка є дитина на стороні. Я навіть вимовити вголос це не можу. Це немов марення. Мільйон питань в голові, а задати їх нікому. Мій чоловік поїхав у відрядження на три дні і повернеться тільки післязавтра. З одного боку то добре, я зможу привести думки в порядок і подумати, що з цим усім робити. Але про все по порядку.

Коли ми почали зустрічатися, я знала, що він не вільний. У нього була дівчина, він покинув її заради мене. Нам було по 27 років. Якийсь час ми жили в цивільному шлюбі, але потім зареєстрували свої стосунки. Цього року нашій родині виповнилося рівно десять років – ювілей. Ми щасливі, але, на жаль, дітей мати так і не змогли. Я довго намагалася, але нічого не вийшло.

Наскільки я знаю, колишня мого коханого чоловіка заміжня і виховує дочку. Вчора вранці мій чоловік поїхав у відрядження. Він працює торговим представником будівельних матеріалів і часто в роз’їздах. Увечері я сиділа за комп’ютером, і на пошту прийшов лист. До слова, пошта у нас одна на двох, ми ніколи нічого не приховуємо один від одного.

Так ось, я відкрила лист і прочитала. Писала дівчинка Даша дванадцяти років. Вона називає себе дочкою мого чоловіка. Розповідає, що дізналася від своєї мами правду, хто її батько і вирішила написати. Вона хотіла б зустрітися з ним, щоб познайомиться і спілкуватися в майбутньому. Я заціпеніла. Я думала, що це чийсь злий жарт. Тоді я відповіла їй, нібито від імені чоловіка, що може вона помилилася адресатом так як у нього немає дітей.

Я сиділа і просто гризла свої нігті від нетерпіння. Я думала, зараз мені дадуть відповідь, що помилочка вийшла, не тому татові написала. Коли прийшов лист, я не поспішала його відкривати. Але цікавість узяла своє. До мого нещастя дива не сталося. У листі були вказані прізвище та ім’я мого чоловіка, його колишньої дівчини і дата появи на світ дівчинки. Все збігалося. Виходить, коли він покинув свою колишню, вона була при надії. Ось тоді-то я і зрозуміла, чому Бог не дав мені дітей. Тому що я позбавила дитину батька.

Я нічого більше писати не стала. Голова йшла обертом від новини. Мені було цікаво чи знав мій любий, що у нього росте дочка. Адже ж міг. А якщо не знав? Що зміниться в нашому житті після цього? Я не змогла подарувати йому спадкоємця або спадкоємицю, а тут ось вона з’явилася вже доросла і хоче спілкуватися з ним. Що мені робити? Просто видалити лист, а контакт заблокувати? Не варіант. Зателефонувати і порадувати, що у нього знайшлася дочка? А як же я? Ким тоді буду я?

Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page