Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
Я б ніколи не міг подумати, що мене покине власна дружина за змовою зі своїми родичами. Наївно вважав, що ми з нею «боремося» за одне і дивимося в один бік розвитку шлюбу, однак практика показала, що це абсолютно не так

Справа в тому, що ми жили в квартирі її батьків і я вирішив в знак подяки зробити там невеликий ремонт. По-моєму, це був рівноцінний обмін, проте, як тільки я його зробив – її батьки заявили, що я не можу тут жити. Якщо говорити грубо, то вони просто виганяють мене з цієї квартири. Дружина нічого не намагається їм сказати, тому що вона або з ними за одне, або просто боїться.

Чи варто говорити, що я не тільки здивований, але і не знаю що мені зараз робити. Йти жити мені фактично нікуди, гроші були витрачені на їх будинок. Звісно, що прописки в ньому у мене не було, а тому законно претендувати на проживання я не можу. Мої батьки живуть в іншому місті і виїхати до них теж неможливо, тому що тут у мене робота.

Я намагався розмовляти зі своєю дружиною після того, що сталося, але вона, як я і говорив, просто відмовляється. І це навіть не стільки уникнення відповіді і якоїсь відповідальності, скільки звичайне небажання дати відсіч своїм батькам. Таке відчуття, що вони для неї важливіше від всього на світі. Якби я тільки знав, що вона насправді любила мене не з власної волі, а тільки тому, що так їй сказали батьки.

І хоча шансів повернути свої гроші у мене не так багато, друзі все одно пропонують звернутися до суду і спробувати зробити це. Вони стверджують, що раз я витратився і вклався в цю квартиру, а після мене прогнали, то я можу мати право хоча б на невелику компенсацію. Вона була б дуже до речі, адже ніяких грошей у мене не залишилося.

Варто також згадати про розмови з її батьками. Адже вони толком ні до чого не привели, тому що ті зі мною фактично відмовилися спілкуватися. Батьки дружини лише обмовилися, що я її не гідний і їх вчинок є виховним для мене. Найцікавіше, що я міг очікувати від них багато чого, але тільки не такого. Причому звучить це настільки безглуздо і безпідставно, що я гублюся в причинах їх вчинку ще більше.

Загалом, не знаю що мене чекає в майбутньому і чи зможу я відсудити у них хоча б ту малу частину, яку вклав у будинок, але одне я знаю точно – більше ніколи нікому не допоможу. Мені здається, що з цього моменту моя віра в людство остаточно похитнулася. І мені хотілося б до кінця не вірити в те, що люди можуть бути настільки невдячними.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page