Я і отетеріла. Та у мене просто слів не було! Перші хвилин п’ять я просто стояла і не розуміла, що відбувається. Виходить, що через цю дитину ми не зможемо нікуди поїхати? Та їй же чотирнадцять років. От прямо татусь не може її саму залишити на тих десять днів. Дуже вже він за цю дорослу панянку переймається, ще й заявив що я бездушна

Я зустрічаюся з чоловіком старшим від мене. У нього є дитина від першого шлюбу. Дівчинка вже досить доросла, але поводиться як вередлива дитина. У свої чотирнадцять років вона дозволяє собі не прибирати за собою ні зі столу, ні свої речі. Я взагалі дивуюся, яким чином вона навчилася хоч за собою стежити.

Але мова не про це. Вся справа в тому, що вона не хоче жити зі своєю матір’ю, бо та не відрізняється від неї самої. Мало того, ще й відноситься до дитини як до іграшки, яка може існувати сама по собі. Ось і виходить, що мій коханий чоловік повинен бути для дорослої дочки в якості няні.

Саме з цієї причини я і не хочу переїжджати до нього. Я як починаю уявляти, що доведеться за нею все це постійно прибирати, так зникає будь-яке бажання створювати родину.

Нещодавно я буквально задарма від подруги отримала дві путівки до Єгипту. Я так зраділа, що у мене буде можливість побути з милим наодинці. Мені цього так не вистачає в нашому повсякденному житті.

Але мій сюрприз обернувся неприємним сюрпризом для мене самої. Коли я сказала йому, що ми на десять днів їдемо відпочивати тільки вдвох, то відповідь мене просто обурила. Мені було сказано, що він не може залишити свою дочку без нагляду на такий період часу, тому мені варто поквапитися, щоб встигнути здати квитки.

Я і отетеріла. Та у мене просто слів не було! Перші хвилин п’ять я просто стояла і не розуміла, що відбувається. Виходить, що через цю дитину ми ніколи не зможемо побути з ним наодинці ?! Ну, це взагалі в голові не вкладається! Хіба можна так себе поводити ?! Адже це не немовля, яке не в змозі себе обслужити! Зрештою, якщо не почати її чомусь вчити, то вона і не зможе ніколи цього робити!

Але мене ніхто не хоче чути. Таке враження, що ця поїздка потрібна лише мені. Навіть не знаю, як вчинити. Я не хочу здавати квитки. Вони не просто так мені дісталися, тому здаватися я не маю наміру.

При наступній нашій зустрічі, я спробувала акуратно знову поговорити зі своїм чоловіком. Намагалася пояснити, що доньці корисно залишатися одній, тим більше що мама живе зовсім поруч. Просила просто дати мені можливість, насолодитися його присутністю поруч з собою. Адже нам так рідко вдається бути удвох, та й то, дуже ненадовго. Але всі мої прохання були порожніми словами. Мені навіть здалося, що я помилилася у виборі свого чоловіка.

Я раніше була впевнена в тому, що я для нього значу не менше, аніж його перша сім’я. Я ж ніколи не вимагала, щоб він припинив спілкування з тією родиною. Навпаки, завжди підтримувала це прагнення. Його дочка повністю знаходиться на утриманні свого батька і я не проти цього. І ось тобі відповідь на моє добро! Але ж не дарма кажуть, що не роби добра, тоді не отримаєш і зла!

Тепер не знаю, як далі мені бути ?! Я люблю цього чоловіка, але він чомусь надто опікає свою дорослу дитину. Ось тепер і виникає у мене питання: а чи варто узагалі продовжувати стосунки з людиною, яка не розуміє елементарних речей. Якщо я для нього друга у списку важливого, то навіщо воно мені усе те узагалі?

Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page