Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
– Я, каже, не викидаю продуктів взагалі ніколи! – розповідає про свою свекруху тридцятирічна Раїса. – Якщо бачу, що псуватися починає, помию як слід, обріжу, пересмажу з цибулею – і в суп, у мене нічого не пропадає, все йде в справу!

– Я, каже, не викидаю продуктів взагалі ніколи! – розповідає про свою свекруху тридцятирічна Раїса. – Якщо бачу, що псуватися починає, помию як слід, обріжу, пересмажу з цибулею – і в суп, у мене нічого не пропадає, все йде в справу!

Заміжня Раїса не так давно, менше року. З чоловіком вони взяли в іпотеку квартиру в будинку, який ще будується і для економії грошей переїхали жити до свекрухи. Людмила Володимирівна запропонувала цей варіант сама, хоча і до весілля, і кілька місяців після молоді жили самостійно в орендованій квартирі.

– Переїжджайте до мене! – вмовляла свекруха молодих. – Ну нерозумно викидати гроші на оренду. Вам ремонт потрібно буде скоро робити, та й взагалі, гроші зайві хіба? Краще їх відкласти. У мене велика трикімнатна квартира, я одна, місця вдосталь. Переїжджайте!

Раїса з чоловіком подумали і вирішили люб’язне запрошення мами прийняти, тим більше що спільне проживання планувалося недовгим. Через рік, ну максимум півтора,вони вже отримають ключі, ще кілька місяців піде на ремонт – і вони з’їдуть до власної оселі. Людмила Володимирівна – жінка зовсім ще не стара, активна, працює не бабулька з закидонами.

Ну невже нормальні люди не уживуться під одним дахом? Тим більше, гроші і справді не зайві, і економія за два роки повинна вийти пристойна.

Раїса з чоловіком зібрали речі, попрощалися з господарем орендованої квартири, здали йому ключі і переїхали до свекрухи.

Втім, вже через кілька тижнів Раїса зрозуміла, що легко і просто не буде. Ось взяти хоча б питання харчування. Людмила Володимирівна вважає себе чудовою господинею, збирає рецепти, обожнює готувати, і, головне, просторікувати за столом про те, які продукти в черговий раз вона «врятувала» від сміттєвого відра, щоб приготувати це дивне рагу.

Окремим рядком в дивацтва свекрухи йде любов до консервації. У сенсі, любить свекруха не їсти солоні огірки, лечо або малинове варення, а саме виробляти всі ці банки в промислових кількостях, простоюючи в сезон біля плити годинами, а то і цілими ночами:

— Смородину вчора крутила до третьої години ночі.

– Я розумію – зробити кілька банок того, банку іншого, ще трохи третього! – зітхає Раїса. – Але трохи у Людмили Володимирівни чомусь не виходить! При тому, що в сім’ї цього ніхто не їсть!

На лоджії у Людмили Володимирівни стоять батареї банок, явно навіть не з минулого року.

– Кришки на багатьох проржавіли вже! – з сумом розповідає Раїса. – Тут нещодавно відкриває банку варення, а там зверху цвіль.

— Ну і що, каже, зніми і їж, так навіть корисніше. – і сміється, уявляєш?

– Так харчуйтеся окремо від мами, в чому проблема? – знизують плечима подруги Раїси. – Готуй сама, що вважаєш за потрібне. Попроси її, щоб виділила вам полку в холодильнику.

Проблема в тому, що Людмила Володимирівна про те, щоб молоді харчувалися окремо, і чути не хоче, а слова про «полиці в холодильнику» взагалі сприйняла як жарт.

– Ось ще – жити разом, і полиці в холодильнику ділити? Та ну вас! Як придумаєте нісенітницю!

Холодильник її володіння, точно так же, як плита, та й вся кухня в цілому.

– Дві господині на одній кухні не уживуться ніколи! – любить повторювати Людмила Володимирівна. – Раю, ти відпочинь, я все приготую і вас покличу!

Відмовлятися постійно від куховарства свекрухи не виходить, та й їсти ж щось треба. Раїса з чоловіком економлять, і дозволити собі харчуватися в кафе, або замовляти їжу додому не можуть.

– Так я б із задоволенням харчувалася окремо! – зітхає Раїса. – Ми ж зараз навіть просто посидіти з чоловіком за чаєм на кухні вдвох не можемо! Тільки свекруха чує, що ми чайник поставили, вже мчить, а то ще й ображається: чай п’єте? А чому мені не налили, мене не покликали? А якщо вже побачить, що в своїй кімнаті щось їли – плакати буде! Це тому, вважає вона, що нам їжі шкода, ми не хочемо її пригощати. Інших причин не бачить …

А Раїса уже згодна хоч у гуртожитку той рік пережити, аби лиш подалі від “врятованих” продуктів і прострочених баночок з консервацією.

Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page