Вона одягла найкращу сукню, зібрала валізи і виключила світло в спальні. Вона сьогодні ж поїде з цього дому, де прожила все життя, виростила двох дітей і забула, що таке кохання. Ось він чекає її в залі, вони мовчки вечеряють при свічках, бо кожен знає, що не хоче чути те, що вони мусять все залишити так, як є: вона має бути в цьому домі на фермі, а він знаменитим фотографом «National Geographic». Вони просто знайомі чотири дні і це не привід для ілюзій, що за цим порогом буде їхнє спільне життя.
Її основний аргумент: «Що скажуть люди?». У неї ростуть діти, то яким прикладом вона стане для них. Її чоловік, який не образив нікого за життя хіба заслужив таке?
Його аргумент не менший: те, що між ними сталося, люди шукають все життя, а дехто й не вірить в існування таких почуттів. Хіба це не варто того аби все залишити і бути разом?
«Ніхто не розуміє, що коли жінка приймає рішення вийти заміж і мати дітей, з одного боку її життя починається, але з іншого – воно зупиняється. Ти будуєш життя з подробиць, зупиняєшся і завмираєш, щоб твої діти могли зростати і жити власним життям. І, коли вони ідуть, то забирають твоє життя з подробиць із собою. Ти знову збираєшся жити своїм життям, але не пам’ятаєш, що тебе надихало, бо ти вже нікого не цікавиш, навіть, саму себе. І ти ніколи не думаєш, що в тебе виникне таке кохання», – каже Франческа.
«Я не можу змусити зникнути ціле життя аби почати нове. Я можу лиш зберегти нас обох десь в середині свого серця», – прощається вона.
Через багато років вона заповість розвіяти її прах біля його праху на мосту Роземен. Але єдиним її заповітом буде жити так, як велить серце, а не чужі очікування, що її діти радо виконають.
Фільм «Мости округу Медісон»може сподобатися чи ні, але він точно не залишить вас байдужими. Можна картати героїню, що оступилася чи, навпаки, що не наважилася на нове життя. Але ви точно будете їй співпереживати.
Огляд Оксана Романюк
Фото колаж
