життєві історії
Я просив матір забрати онука до себе, але вона відмовила. Каже, все одно ти про все здогадаєшся і розведеш зі мною через обман

– Мам, якщо ти не візьмеш його до себе, нас виженуть обох …

Олена випадково почула, як її чоловік Діма обговорював щось зі своєю матір’ю, закрившись у ванній. Дивно! Кого його? І хто вижене? Чи не кошеня чи вирішив завести?

Діма взагалі останнім часом був якимось дивним, майже не посміхався, розмовляв мало, а напередодні взагалі сказав, що його викликали на роботу на кілька днів.

Такого ніколи не траплялося за багато років, щоб в тому місяці, коли він був «вихідний», його викликали назад, на вахту.

Олена дуже любила свого чоловіка, душі в ньому не чула, та й він сам завжди був турботливим і люблячим чоловіком і батьком. Тільки ось нудьгували дружина і син, Микита, по батькові сімейства, коли їхав він на вахту, місяць через місяць.

Але так було потрібно, в їх маленькому містечку хорошу зарплату не знайти, а іпотеку платити треба. Ось і їздив Діма так вже багато років.

– Оленочка, Микита, я вас дуже люблю! Скоро повернуся, не сумуйте!

Семирічний Микита, як зазвичай, поцілував батька і побіг до себе в кімнату, а Олена, дивлячись на чоловіка, розуміла, що щось не так.

Читайте також: Це не життя, а справжня мука для дівчини

– Діма, що щось трапилося?

– Проблеми на роботі … буває … скоро повернуся … Я дуже люблю тебе, дорога!

Діма обняв дружину, взяв сумку і вийшов з квартири. Потяглися дні очікування. Лена давно звикла до цього, тому особливо не сумувала. Єдине, що змушувало її турбуватися, так це той почута розмова.

Сенс його жінка зрозуміла через кілька днів, коли чоловік повернувся додому. Відкривши двері, Олена побачила не тільки Діму, але ще й хлопчика років п’яти, якого чоловік тримав за руку. Так ось кого повинна була забрати свекруха. Не на роботу Діма їздив, не на роботу.

Хлопчик був схожий на Діму, як і Микита, Олена без слів здогадалася, що це його син і важко зітхнула. В той момент жінці здавалося, що зараз її щасливе життя впаде, тому що не така вже вона була і щаслива, раз у чоловіка є дитина на стороні.

– Олено, нам потрібно поговорити.

Діма був пригнічений. Він розділ хлопчика і запитав дружину:

– Можна Альоша пограє з Микитою?

– Можна, можливо. Діти не винні, що у них батько такий. Микита, йди сюди!

– Тату, привіт! О, у нас гості?

Микита взяв маленького Альошу за руку і повів до себе в кімнату, щось голосно пояснюючи.

Олена і Діма сіли один на проти одного за столом на кухні. Чоловік нервово смикав куточок скатертини і все ніяк не міг почати свою розповідь.

– Не томи, давай вже розказуй, ​​як ти міг так вчинити і де мати твого сина?

– Ні, її більше … Я не знаю що робити.

Діма замовк.

– Може все з початку розкажеш?

– Та що тут розповідати, ти ж і так все зрозуміла. Це сталося ще тоді в перший рік моїх поїздок. Я познайомився з Аллою, у нас був роман. Для мене швидкоплинний, нічого не значущий, а ось для неї доленосним виявився.

У неї діагноз був, бeзплiддя, а тут раз і вийшло … вона вирішила нapoджувати. Від мене Алла нічого не вимагала, я відразу їй сказав, що люблю вас і кидати не збираюся. Грошима допомагав трохи, з відрядження економив, з cbyjv майже не бачився, Алла не хотіла, щоб він звик до мене.

А потім вона зaxворіла, тяжко зaxворіла. Родичів у неї немає, Альошка по її подругам кочував, поки вона сама в лікарнях лежала. А зараз хлопцю пряма дорога до дитячого будинку.

Я просив матір забрати онука до себе, але вона відмовила. Каже, все одно ти побачиш його рано чи пізно, про все здогадаєшся і розведеш зі мною через обман. Порадила відразу зізнатися, покаятися? може ти зможеш зрозуміти і пробачити. Пробач.

Олена, вислухавши чоловіка, мовчки встала і пішла в дитячу. Сльози душили жінку, образа переповнювала, але вона намагалася не показувати виду. Сівши в крісло, Олена стала спостерігати, як грають зведені брати.

– Альоша я буду водієм, а ти пасажиром!

Микита посадив молодшого брата в імпровізований автобус зі стільців, сам сів вперед і став, з відповідними звуками, крутити невидимий кермо.

– Хто ще не взяв квитки?

– Мені, мені!

Альоша простягнув Микиті невидиму грошики, отримавши у відповідь такий же квиток. Олена посміхалася крізь сльози. Діти грали і були щасливі, вони і не підозрювали, що в дорослому житті все так складно.

Олена не вигнала чоловіка і прийняла його позашлюбного сина, але на то щоб зрозуміти, та ще й пробачити, у неї пішли роки.

facebook