Мій брат одружений на моїй подрузі, уже більше чотирьох років. Живуть гарно і в достатку. Інші пари у такому віці ще й половини їхніх статків не мають.
Брат дуже хоче дитину. Але моя подруга каже, що ще для себе не пожили. Їй, бачте, машину треба поміняти ну і ремонт капітальний зробити. А ще вона на Мальдіви хоче поїхати, а кордон закрили і у Альпах вона не була і моделлю хоче стати… А ще постійно твердить, що не виходить у неї, як не стараються обоє.
І ось, сьогодні обідаю з нею, її нудить. Замовила купу страв, а сама після першого ж шматочка побігла до вбиральні.
Я прямо запитала, чи не стану тіткою. А вона лиш відмахнулась. Сказала, що у п’ятницю тест зробила, а вже на завтра записалась до спеціаліста, аби забути про цю незручність.
Я оніміла. Брат уже не знає куди бігти, марить малюком, найняв дизайнера, аби хату відремонтувати так, як хоче його дружина, а після стати батьками нарешті. Та він дитиною марить просто. Моїх няньчить краще за мене. Тільки зубки у близнюків пішли, так він до нас перебрався на місяць, аби мені допомагати. Мив, бавив, загравав, колихав і посеред ночі носив. А тут ця “зірочка” заявляє, що «хоче забути цю незручність».
Я сиджу не знаю що робити. Мені так його шкода. Може якщо я скажу він з нею поговорить і дитині бути. Не знаю що ж робити, це ж чужа сім’я.
Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
