Моя подруга дитинства вже кілька років за кордоном, проте я завжди її вітаю зі святами, а день народження – це обов’язково. Вона чомусь таких звичок не має і може легко забути за мій день народження, а про написати просто так – то я взагалі мовчу. Я її виправдовувала тим, що це ж закордон, все чуже, треба крутитися і вертітися і тому все це прощала. Та що тут прощала – вона й не просила в мене пробачення.
І ось настала вже біда не лише в мене, але й у всієї країни – мені прийшлося тікати з моєї квартири і міста. Звичайно, що я поїхала до Італії, бо там моя подруга, ми ж з дитинства знаємося і тим більше, що я підтримувала всі ці роки з нею зв’язок. Я й подумати не могла, що вона так себе поведе: не відписала ні свою адресу, ні свій номер телефону. Взагалі не відписала! Ми з дитиною прибули в Мілан, де нас зустріли волонтери і поселили в хостелі, а далі я сказала, що мене забере подруга. Тим більше, що Віра всюди позначала, що вона в Мілані, фото на фоні модних вітрин, – суцільна казка, про яку я й не мріяла. Та чого кривити – якусь модну річ я хіба могла купити в стокових магазинах і то на велике свято, і як добре пошукаю. А тут Мілан! То як в церкву попасти.
Отож, сиджу я вся така і чекаю, коли подруга подзвонить, а дзвінка нема. Ні день, ні тиждень. Мови я не знаю, паніка напала конкретна, бо всі кудись їдуть, а я одна на місці чогось чекаю. Важко описати, що я пережила. Це якась така зрада дитяча і глибока, що не передати словами. Може я від неї забагато хотіла чи вона так змінилася, але тут на чужині я просто шукала те рідне слово аби зрозуміти, що не одна…
Мене поселили в селі на ферму до однієї дуже працьовитої родини. У них вівці і я допомагала робити сир, готувала українські страви та допомагала по господарству. Люди виявилися такими приємними і готовими допомогти, що мені важко було їм віддячити. Вони ще вирішили заплатити мені за ту роботу, яку я у них робила, але я гроші не взяла, то потім в Україні виявила, що вони мені їх запхали в дорожню сумку.
Подруга мені написала, коли я вже жила в цих людей. Мовляв, вона була місяць на відпочинку і просто відключила телефон, бо у неї стрес. Я ще мала ілюзії щодо неї, тому спитала чи можна до неї приїхати, на що вона мені відповіла, що тільки почала життя заново з новим чоловіком і не хоче ризикувати. Далі я її заблокувала.
