Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
Я вже не могла терпіти такого відношення. Одна з малою дитиною і замість допомоги, лиш докори. Я натякнула батькам, що можливо переїду до них. А тут на тобі: чоловік не розминувся на тротуарі з велосипедистом. От тут і почалось у нашому житті найцікавіше

Я перебуваю у відпустці по догляду за дитиною. Нашій доньці два рочки. Мами з маленькими дітьми знають, скільки сил і часу забирає турбота про дітей і домашні справи, особливо, коли малюки підростають, починають ходити і менше сплять. І, напевно, є такі сім’ї, в яких чоловіки, як і мій, зовсім не уявляють всіх жіночих турбот.

Ми одружені шостий рік. І, якщо спочатку все у нас було добре, то з появою дитини почалися негаразди. Перші роки ми жили в своє задоволення і не поспішали заводити дітей. Я все прекрасно встигала по будинку, залишалося багато часу для розваг, і непорозумінь у нас практично не було.

Коли я відчула, що при надії, чоловік не особливо зрадів, став спочатку говорити, що ми молоді, можна ще рік-два пожити для себе, але потім подумав і вирішив, що раз так склалося, то потрібно потерпіти.

Коли з’явилась дочка, він зрадів, виявив до неї інтерес. Йому стало приємно, що він батько, він пишався навіть цим. А потім виявилося, що дитина потребує багато уваги, плаче ночами або тоді, коли йому хочеться подивитися телевізор і відпочивати. Що тепер через дитину ми обмежені в розвагах, поїздках, адже малу немає з ким залишити. Чоловік став частіше затримуватися на роботі, йти до друзів, кажучи, що йому потрібно відпочити, а вдома немає спокою.

А я залишалася одна, і всі турботи лягли саме не мене. Коли я просила чоловіка допомогти щось зробити, він невдоволено говорив, що я весь день сиджу вдома і байдикую, а він після роботи повинен по магазинах бігати або посуд мити? Я ображалася, намагалася йому пояснити, що з дитиною багато не зробиш, хіба, коли спить, і що я не сиджу, як він вважає, але він мене ніби й не чув.

А потім чоловік все частіше став мені дорікати, що ми ніде не буваємо, що я перестала стежити за собою, змінилась в гіршу сторону.

Батьки наші далеко, родичів близько немає, так що доводиться все на одних руках тягнути. Я не виправдовуюсь, що стала гірше виглядати, але дійсно не вистачає сил і часу. Дочка не спокійна, погано засинає і їсть теж погано. Потім то животик, то зубки – вона вередує, плаче. А чоловік ніколи не встане до неї вночі, та ще й голосно висловлює невдоволення.

Найприкріше було, коли він повторював, що я сиджу вдома і нічого не роблю, а він працює, але йому навіть увечері немає можливості вдома відпочити спокійно, тому що я не можу заспокоїти дитину і укласти  спати нормально.

Останнім часом я стала серйозно думати про розлучення, вирішила, що це не життя, і немає сенсу тягнути. Якщо я його не влаштовую ні зовні, ні як господиня, ні як дружина, а моя дитина тільки заважає йому відпочивати і розважатися, то навіщо все це продовжувати ?! Якщо чесно, я вже навіть батькам своїм написала і натякнула, що можливо приїдемо з донькою жити. Вони питань не ставили, тільки сказали, що це і мій будинок, де нам з донькою завжди будуть раді.

Але тут трапилося те, що трапилось – чоловік не розминувся з велосипедистом на тротуарі. Потім, стаціонар і гіпс. І ось чоловік осів удома на дивані із ногою. Не буду довго розповідати, як ми намагалися жити, перебуваючи цілими днями всією сім’єю в замкнутому просторі.

Складно було. Чоловік вередував, йому заважав гіпс, він весь час вимагав то одне то інше, все йому було не те і не так, поки я одного разу не висловила усе, що думаю про його поведінку!

Минали дні, і я помітила, що чоловік почав спілкуватися з донькою, грати з нею, потім раптом вимив посуд, сам зголосився залишитися з донькою вдома, поки сходжу в магазин, і навіть запропонував мені сходити в перукарню або до подруги, а він побуде з дитиною. Я була вражена, тому що він став помітно уважніше і добріше …

Пройшло щось близько місяця, чоловікові зняли гіпс і виписали на роботу. Я переймалась, що все повернеться і буде, як раніше, але чоловік змінився. Він тепер дзвонив з роботи і питав, що купити по дорозі додому, постійно вечорами грав з донькою, допомагав на кухні, з прибиранням та інколи готував вечерю, якщо я не встигала. І зовсім перестав мене дорікати і говорити, що я нікудишня господиня.

У мене з’явилося якийсь час, і я зайнялася собою, привела голову в порядок і руки. Але  я все ж думала, що все буде, як раніше. Тому одного разу вирішила поговорити з ним. Він спочатку відмовчувався, а потім раптом попросив вuбачення і сказав, що він, лежачи вдома, раптом побачив, скільки у мене справ і турбот, як важко встежити за маленькою донькою, як я намагаюся, щоб все було і добре, і чисто, і смачно . І що він, раніше цього не розумів і просто не цінував. А ще він сказав, що наша дочка – така кумедна і розумна, і виявилося, що з нею так цікаво спілкуватися.

Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page