Ми з Олексієм зустрічалися рік, але далі він знайшов собі іншу – таку, що губи малює і гарно виглядає в облягаю чому платті. Куди мені. У нас велика компанія-всі разом збираємося та святкуємо, спільні друзі, тому я не хотіла тікати в кущі, бо в Олексія нова кохана. Може, мені взагалі з хати не виходити, а одразу в монастир? Не дочекається! Подивилася я на ту красуню – що ж, гарна, хай їм буде щастя.
Якраз в Ані було день народженя, тому ми поїхали до них на дачу, де любимо збиратися – і місце чудове, і переночувати є де, в разі чого. Проте, настрій в дівчат був не дуже – нова дівчина Олексія чомусь вирішила, що має сподобатися всім його друзям, але не подругам – вона мусила до всіх чоловіків з якоюсь розмовою пристати, хіхікати та обов’язково почути , яка вона гарна. Вже бачу, що Аня, Віра, Леся та Ірина тільки сопуть поаід ніс, а чоловіки тую Інну розважають – ось тобі келих, ось тобі салатик, ось тобі шашличок. А вона така:
– Хлопці, я на дієті, – хіхікає.
А Олексій такий мов павич – руки в боки і дивіться, яку я гарну дівчину відхопив. А чоловіки у відповідь – молоток, не те, що Людка…
На наступні вихідні мала бути річниця у Віри та Максима, тому вирішили знову на тому ж місці і в той же час.
Я вирішила, що маю показати Олексію, що зовсім на нього не злюся і бажаю щастя – приготую для Інни якийсь екзотичний дієтичний салат. І, повірте, я стільки грошей відвалила на авокадо і гранати, що це був більше, ніж щедрий жест з мого боку.
Зустрілися, я йому й кажу:
– Гарна в тебе дівчина, ніде правди діти, бажаю щастя і ось мій вам подарунок, знаю, що вона за фігуру переживає, то хай їсть здорова.
Сама дивлюся чи буде їсти. Вона так демонстративно зачерла трішечки та до рота з таким кислим виглядом, що я відчуваю, як мені починає лице фарба заливати. Пожувала. Відклала вилку і щось там шепоче Олексію та хіхікає.
Що ж, я від щирого серця, а вона диви як. Ну, нічого. Вже хотіла їхати додому, але дівчата вмовили, що то наше свято, бо ми всі разом давно і ніяка Інна нам свята не зіпсує. Далі ми пішли дивитися на Аннині помідори, а там вона ще нас завела на кухню, щоб ми попробували настоянку на лісових ягодах… Як бачите, справ було багато і коли ми вернулися на подвіря до столу, то вже пройшло скількись часу.
Дивлюся – нема мого салату і нема Інни. Перша думка – вона викинула мій салат спеціально.Але Інни нема і нема, а далі прийшли дівчата і пирхають – Інна пішла до вітру і не виходить. Далі вже дівчата почали казати хлопцям аби Олексій свою дівчину звідти забрав, бо це місце спільного користування. Пішов Олексій…
Кінець історії той, що вони поїхали раніше і більше він з нею не зустрічався. Тепер він злиться на мене, що я їй не такий салат зробила. А до чого тут я? Якщо вона впхала в себе з голоду цілу миску салату, то я хіба винна?
Фото ілюстративне pixabay
