Вміння говорити «ні» — одна з найцінніших навичок у житті, яка може позбавити вас проблем не тільки в особистому та повсякденному житті, а й у роботі.
Адже нікому не подобається виконувати роботу, яка не відповідає своїм посадовим обов’язкам, бути втягнутим у якісь складні ситуації чи втрачати гроші та авторитет.
Уявіть собі ситуацію – ви сидите з ранку і до вечора в офісі, щойно встигаєте виконувати свою роботу, а тут підходить колега і просить вас допомогти і взяти на себе його завдання?
Звичайно, бувають життєві ситуації, коли відмовити людині буде досить нелюдяно — наприклад, якщо це разове прохання, колега має якісь проблеми, хтось захворів і так далі. Але ми говоримо про інший варіант — коли в колективі є ті, хто відсиджує свій робочий час і точно не переробляє, зате люблять ділитися обов’язками з іншими. Як їм відмовити?
Коли ми говоримо “ні”, ми визначаємо свої особисті межі. Спроби оточуючих змусити нас робити те, що суперечить нашим бажанням, способу життя чи моральним настановам, викликає в нас масу негативних емоцій. Тим не менш, ми часто наступаємо на своє «я» і погоджуємося.
З дитинства всім нам вселяли переконання батьки, як важливо допомагати оточуючим, бути «хорошими» для всіх, уникати конфлікту за будь-яку ціну.
Те саме тривало й у школі, коли вчитель міг посварити за відмову поділитися чимось чи допомогти товаришеві. Ці установки так і залишилися у більшості з нас. Однак бути добрим для всіх не вийде (і не треба!).
Сумніви та невпевненість у собі можуть стати осередком спотикання у прийнятті будь-яких рішень.
Побоювання сказати «ні» колегам може виникати від простого незнання співробітником своїх обов’язків, особливо в компаніях з розмитими межами посад.
Попросіть вашого керуючого показати вам ваші посадові інструкції і згадуйте про них, коли хтось вирішить поділитися з вами роботою, що накопичилася.
Але, питання, як правильно відмовити?
Ви повинні самі собі визначити, коли і в яких ситуаціях треба 100% відповісти «ні». Наприклад, коли у вас є свої плани та домовленості. Або коли ви не хочете займатися тим, що вам не подобається як вид діяльності, наприклад, робити звіти, складати таблиці.
Ввійдіть в ситуацію — раптом ви неправильно зрозуміли чуже прохання і причин для відмови немає?
Задайте уточнюючі питання — вони допоможуть виявити справжні мотиви того, хто просить.
Виразіть співчуття та розуміння. Як не дивно, але навіть банальна фраза «Я розумію, що ви хочете…» показує вашу емпатію, після чого відмовитись стає не так складно.
Стережіться поспішних висновків. Тільки якщо ви відразу зрозуміли, що прохання суперечить вашим принципам, слід одразу дати негативну відповідь. В інших ситуаціях зробіть паузу, обміркуйте рішення.
Відмовляйте аргументовано. Ви повинні донести чітко та зрозуміло причини, чому ви кажете «ні». Вони мають бути вагомими, а відмова — твердою та позбавленою емоцій.
Запропонуйте альтернативний варіант. Практично у будь-якій ситуації можна вигадати якийсь компроміс. У крайньому випадку ви можете погодитись зробити щось у певний час. Це важливо, тому що показує співрозмовнику, що ви дійсно віднеслися на його прохання серйозно.
Зазвичай, після відмови співрозмовник робить ще одну спробу переконати вас погодитися. Ви повинні ще раз його вислухати та знову використати ті самі аргументи проти.
