Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
Єдине чого я хотів останні п’ять років подружнього життя це – розлучення. Дружина і діти сприйняли новину про те, що я йду досить таки спокійно. Отримавши папірець на руки я з передчуттям свята рушив у спокійне самотнє життя

Півроку тому я розлучився з дружиною, з якою ми прожили десять років у шлюбі. Причин пояснювати не буду, так як вони у всіх однакові і банальні, і одночасно для багатьох незрозумілі. Рішення розлучитися дружина прийняла спокійно, ми навіть можемо по-людськи спілкуватися. Діти у нас не дуже маленькі: дев’ять і вісім років. Вони теж спокійно відреагували на розлучення батьків. Мене вже так давно обтяжували мої сімейні відносини, які себе зжили ще років п’ять тому. Мені хотілося, щоб розлучення швидше пройшло, і я став вільною людиною. Я думав, що після мого розлучення, почнеться нове життя, сповнене нових зустрічей і знайомств. Я уявляв, як багато у мене з’явиться вільного часу, як я буду кожні вихідні зустрічатися з друзями і ходити куди-небудь і весело проводити час. Але мої мрії не здійснились.

Перший час я ходив до друзів, але їхні дружини мене попросили не гостювати більше в них. Потім ми зустрічалися в кафе, але після цього у них виникали негаразди в сім’ї і закінчилися наші посиденьки. Я навіть в клуб пішов, але виявився чужим на цьому святі життя, адже там одна молодь а я стою як древній мамонт.

Зараз після роботи я приходжу в порожній будинок, де мене ніхто не чекає. І проводжу вечори в повній самоті. Тепер з такою тугою згадую, як щовечора мене зустрічала дружина, готувала вечерю, і ми на кухні говорили про все підряд. Як вибігали мені назустріч мої діти і бралися мене обніймати. Все пізнається в порівнянні. Як я міг не бачити, що в таких простих речах полягає щастя? В який момент я вирішив, що бути одному це добре?

Нічого хорошого в цьому немає. Ніхто не запитає як у тебе справи на роботі, або як ти себе почуваєш під час недуги. Та й просто, навіть ні з ким поговорити про погоду або новинах. Ти просто нікому не потрібен. Це так гірко розуміти, що ти залишився зовсім один в цьому величезному світі, і ні кому немає до тебе діла. Я ніби й не дівчина, але після декількох місяців самотнього життя сльози навертаються на очі.

Намагався все пояснити дружині, побалакати з нею, просив знову жити разом. Але на відміну від мене, моя дружина справді щаслива. Сказала, що теперішній стан справ її влаштовує повністю і просила більше не підіймати цю тему.

Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page