Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
З першим чоловіком розійшлася 8 років як, спільному синові через тиждень 15. За цей час ні чоловік ні його мама абсолютно ніякого інтересу до нашого життя не виявляли. А вчора дзвонить колишня свекруха і починає говорити таке, що я і досі до тями прийти не можу, навіть ущіпнула себе – чи не наснилось бува

З першим чоловіком розійшлася 8 років як, спільному синові через тиждень 15. Жили у мене і, як потім з’ясувалося, в основному на мої гроші. Колишня свекруха теж масла в вогонь підливала – і наговорювала, і дрібні капості робила і відверто в очі говорила не надто приємні речі. Терпіла, бо дуже любила його, та й сина не хотіла залишати без батька. Все вирішилося одним днем, коли мені подруга прислала фото чоловіка мого з невідомою кралечкою з ресторану, коли, як мене запевняв, він був у відрядженні.

Зібрала йому речі, змінила замок, подала на розлучення. Вони з його матусею ділили все до останньої вилки, намагалися навіть квартиру відібрати, не вийшло, вона була моєю ще до шлюбу. Після розлучення обидва зникли, аліменти відраховувала бухгалтерія чоловіка, а ні він сам, ні його мати не дзвонили ні разу.

Зараз я заміжня вдруге, в положенні. З моїми батьками ми квартирами помінялися на деякий час, у мене однокімнатна була, а другий чоловік свою дошлюбне квартиру продав, будує будинок для нас усіх, у нього від його першого шлюбу дочка, вже доросла. У сина мого з другим чоловіком стосунки хороші, перший другого жартома татом називає.

А вчора мені дзвінок на домашній – колишня свекруха. Я б її і не впізнала, якби вона не представилася. Вибачилася, плаче, прощення просить. Я так розгубилася, що і не відразу зрозуміла, що відповісти. А вона далі продовжує, що Слава (колишній мій) все життя тільки мене і любив, тільки за сина і переживав, скільки у нього жінок не було, ні з однією не зміг ужитися. А тепер зовсім один, заливає тугу по мені міцними напоями, з роботи скоро виженуть. Треба б мені повернутися з сином до нього, вона з такої нагоди готова нам свою квартиру віддати, сама в село до сестри жити поїде. Я їй відповідаю, що я заміжня і скоро дитина буде, а вона каже, що це питання можна легко вирішити, а дитина не біда, Слава його як свого виховає.

Я їй відмовила, звичайно. Славі власна дитина не потрібна була стільки років, а тут він раптом чужого виховувати буде. Та й не треба нам Слави, у моєї дитини свій батько є.

Я й досі не можу відійти: я, скільки років з першим жили, все їй погана була. З чого б вона про нас згадала через стільки років? Невже на такого чудового Славіка більше охочих не знайшлось?

Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page