З першим чоловіком розійшлася 8 років як, спільному синові через тиждень 15. Жили у мене і, як потім з’ясувалося, в основному на мої гроші. Колишня свекруха теж масла в вогонь підливала – і наговорювала, і дрібні капості робила і відверто в очі говорила не надто приємні речі. Терпіла, бо дуже любила його, та й сина не хотіла залишати без батька. Все вирішилося одним днем, коли мені подруга прислала фото чоловіка мого з невідомою кралечкою з ресторану, коли, як мене запевняв, він був у відрядженні.
Зібрала йому речі, змінила замок, подала на розлучення. Вони з його матусею ділили все до останньої вилки, намагалися навіть квартиру відібрати, не вийшло, вона була моєю ще до шлюбу. Після розлучення обидва зникли, аліменти відраховувала бухгалтерія чоловіка, а ні він сам, ні його мати не дзвонили ні разу.
Зараз я заміжня вдруге, в положенні. З моїми батьками ми квартирами помінялися на деякий час, у мене однокімнатна була, а другий чоловік свою дошлюбне квартиру продав, будує будинок для нас усіх, у нього від його першого шлюбу дочка, вже доросла. У сина мого з другим чоловіком стосунки хороші, перший другого жартома татом називає.
А вчора мені дзвінок на домашній – колишня свекруха. Я б її і не впізнала, якби вона не представилася. Вибачилася, плаче, прощення просить. Я так розгубилася, що і не відразу зрозуміла, що відповісти. А вона далі продовжує, що Слава (колишній мій) все життя тільки мене і любив, тільки за сина і переживав, скільки у нього жінок не було, ні з однією не зміг ужитися. А тепер зовсім один, заливає тугу по мені міцними напоями, з роботи скоро виженуть. Треба б мені повернутися з сином до нього, вона з такої нагоди готова нам свою квартиру віддати, сама в село до сестри жити поїде. Я їй відповідаю, що я заміжня і скоро дитина буде, а вона каже, що це питання можна легко вирішити, а дитина не біда, Слава його як свого виховає.
Я їй відмовила, звичайно. Славі власна дитина не потрібна була стільки років, а тут він раптом чужого виховувати буде. Та й не треба нам Слави, у моєї дитини свій батько є.
Я й досі не можу відійти: я, скільки років з першим жили, все їй погана була. З чого б вона про нас згадала через стільки років? Невже на такого чудового Славіка більше охочих не знайшлось?
Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
