Мама наполягала, що цибулю і моркву для супу треба обсмажувати відразу і разом, а тітка Женя стверджувала, що спочатку на сковорідку відправляється морква, а потім, хвилин через п’ять, можна додати цибулю. Це була перша мамина сварка на просторах всесвітньої павутини.
Вже не знаю, як вони змогли примиритися з різними способами обсмаження, але листування почалося. І тривало досить довго.
Тітка Женя стала практично онлайн-членом нашої сім’ї: вона завжди була в курсі нашого життя, давала поради. Вона навіть надсилала мамі подарунки на свята: теплий плед, брусничне варення, набір викруток (мама тоді їй поскаржилася, що навіть викрутки в домі немає). Відповідні дари теж були: вовняні шкарпетки, пояс з собачої шерсті, баночки з маринованими грибами.
На початку грудня тітка Женя відзначала свій шістдесятий день народження. Мама отримала запрошення і гроші на квиток.
– Не поїду! Куди мені, руїні, їхати і ганьбитися? – мама ходила по квартирі з кутка в куток, розриваючись між бажанням з’їздити і залишитися вдома.
Я вирішила все взяти в свої руки: було куплене нове зимове пальто, а моя інститутська подруга, проміняла нелегку стезю хірурга на перукарські будні, привела в порядок мамину голову. Ще ми купили подарунок: сережки з великими каменями.
Щоб у мами не було спокуси передумати, я особисто відвезла її на вокзал і посадила на поїзд. Дочекавшись, коли склад рушить, зітхнула спокійно: нехай вона розвіється. Останні десять років, відтоді, як не стало тата, мама все згасає і згасає. А коли я вийшла заміж і переїхала до чоловіка, вона і зовсім розкисла.
Дзвінок від мами про прибуття пролунав:
– Чоловік зустрів, мабуть, чоловік Женьки. Дивно, вона не говорила, що заміжня. Гаразд, розберуся. Не сумуйте там! Скоро повернусь!
Мама не повернулася: тітка Женя виявилася 60-річним Євгеном. Укупі з невідмнюваним прізвищем стать користувача була незрозумілою. Дядя Женя зацікавився маминою фотографією і побоявся зізнатися в своїй приналежності. Так і спілкувався: писав, завжди цікавився маминим життям, дарував ті самі подарунки.
Вони приїхали до нашого міста в січні, вирішити питання з орендою маминої квартири. У маминих вухах красувалися ті самі сережки, які ми купили на подарунок «тьоті Жені».
– На весілля приїдете? – зашарівшись, спитала мама.
– Приїдемо, – пообіцяла я, не вірячи своїм очам: мама постійно посміхалася, зовні скинувши років п’ятнадцять.
Дядько Женя сподобався і мені, і чоловікові. А наша доня виказала абсолютний захват від новоспеченого дідуся. Але найголовніше, що мама поруч з ним розцвіла.
Вони одружилися. Скромно. Своєї сім’ї у дядька Жені немає: він овдовів ще в 2006 році, дітей у них не було. Так і жив один.
Шалено рада, що зустрілися дві самотності. Нехай вони будуть щасливі. Вони це заслужили!
З мережі.
Фото ілюстративне.
