Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя.
Колись я працював простим менеджером в поліграфії і був щасливий. Я отримував невелику оплату і всі були задоволені. Мої батьки вже пенсіонери і живуть на одну пенсію. Я допомагав, як міг, але з моїми доходами це було зробити складно. Сестра одна виховує сина, вона розлучена зі своїм чоловіком. Ми з дружиною не заводили дітей, тому що жили на орендованій квартирі і збирали на своє житло.
Через три роки моєї роботи мене підвищили до заступника головного редактора. Я паралельно здобував освіту в інституті за спеціальністю «Видавництво і поліграфія “. Підвищення відбилося на моїй зарплаті і суттєво. Ми змогли з дружиною взяти іпотеку на квартиру в новобудові. Коли я і дружина переїхали в нове житло, вирішили, що пора задуматися і про дітей. Через півроку ми вже чекали на появу нашого первістка.
Моя сім’я просування по кар’єрних сходах трактувала по-своєму. Першим дзвіночком стало невдоволення моєї мами. Вона нагадала мені, що я старший брат і міг би допомогти сестрі. Вона ж мати-одиначка, їй важко виховувати сина. Я погодився з її доводами і почав допомагати родичці. До слова, це було не так просто, незважаючи на хорошу зарплату, велика її частина йшла на погашення іпотеки, а інші на підготовку до появи дитини. Виявляється, що речі, для дітей коштують не малих грошей. Чого тільки варта коляска, автокрісло, шезлонг, ліжечко, одяг. Перераховувати можна до нескінченності. А, та й памперси! Але я намагався всюди встигати.
Коли дружина вийшла в декрет і перестала працювати, перший час ми не помітили негараздів. Але потім зателефонувала моя сестра. Вона скаржилася, що нашим батькам дуже не просто. У них зламався телевізор, і вони хотіли б купити новий. Але з їх доходами це неможливо. І знову камінь у мій город. Як люблячий син, купив батькам телевізор. Тільки їм, чомусь захотілося найбільший, який тільки був у магазині. Я ж не міг сказати, що не потягну його. В їхніх очах я заступник головного редактора, а значить мільйонер.
Дружина почала висловлювати своє невдоволення. Вона зрозуміла, що моя сім’я почали тягнути з мене гроші. Тепер до мене дзвонили з будь-якого приводу: заміна каналізації, потік кран, у племінника екскурсія і так далі. Коли з’явився малюк, стало складніше. Гроші спливали крізь пальці як пісок. Родичі продовжували бачити в мені місіонера, а дружина сердилась. А іпотеку ніхто не відміняв
І ось я розгублений. Здається, мене скоро рознесе на кілька частин. З одного боку дружина і син, з іншого сестра і батьки. І так, іпотека. Як пояснити всім, що їх багато, а я один. Потрібно поговорити з родичами, але мені не по собі від цієї думки. Як бути? Продовжувати терпіти або пояснити сім’ї як йдуть справи?
Головна картинка – pexels.