Моя мама перший раз вийшла заміж за хлопчика-мажора – сина заможних батьків, радянських номенклатурників. Мою маму свекри не злюбили бо нерівня: як це так – донька швачки і токаря влізла в еліту суспільства?! Але, між іншим, моя мама, закінчивши школу із золотою медаллю, самостійно поступила в той же інститут, де мажора проштовхнули батьки! А ще мама була фантастично красивою в молодості, а їх синочок – сірість, в порівнянні з мамою. Але все одно шлюб розвалився на другому році – свекри домоглися свого.
Мама вийшла заміж вдруге кохаючи і за рівного – сина простих робітників, він і став моїм батьком. Батьки досі живуть разом, але від їх любові нічого не залишилося! Живуть як квартиранти, навіть друзі у них різні. Не сказати, що вони бідують, але все у них стабільно: живуть по можливості, відкладають на покупку якихось дрібниць у вигляді побутової техніки, скаржаться на уряд. Такі – середнячки! Дивлячись на них, я ще в студентські роки затямила – так жити не можна! Мої прихильники (найчастіше – бідні однокурсники), намагалися заманити мене кафешки з бургерами і плюшевими іграшками в якості подарунка. Ох, як це мене дратувало!
Я мамі сказала – вийду заміж тільки за багатого! Тим більше від мами я успадкувала струнку фігуру і приємні риси обличчя – є чим пишатися. Мама спочатку «заспівала» про важливість кохання, про почуття, але все ж зрозуміла, що я налаштована серйозно. Тоді вона мені дала пораду: якщо потрібен багатий, то він не повинен бути молодим, красивим чи синочком-мажором. Такі точно знають собі ціну і вони, не замислюючись, можуть поміняти дружину на більш «смачну». Тоді я пішла уторованим шляхом: після інституту пішла працювати секретаркою до великого бізнесмена. Він був одружений, і вірний своїй дружині, але зате до нього приходили його багаті клієнти та партнери, було де «розгулятися».
Заміж я вийшла у 24 роки – чоловікові 46 років! Так, лисуватого і пузатенького, але милого дядька. Він прекрасно розумів, що у мене немає до нього гарячої любові, але зате є симпатія і респект – ну як не поважати чоловіка, який свій бізнес почав з нуля? Розумний! Був одружений, є донька, трохи молодша за мене, гроші на неї він уже “відпрацював”. Перше, що я зробила – ощасливила чоловіка новиною про “прийдешнє батьківство”, щоб бути впевненою у своєму майбутньому. Навіть будучи при надії, я пішла в школу водіїв – чоловік пообіцяв пригнати на виписку в подарунок мені нову машину. Подарувала синочка, чоловік на сьомому небі від щастя! Та й мені по-кайфу!
Я не впадала в зайві роздуми, сидячи з малюком і думаючи – чим би нагодувати сім’ю. У малюка були няньки і бабусі, а у мене – купа вільного часу. Я їздила в салони краси, спортзал, в кафе з подругами, і одного разу у мене з’явився доброзичливець, який мені сказав, що мій чоловік – стрибає у гречку. А я зраділа! Ну йому вже за 50 було, набрид! Я все зробила, щоб підловити його на невірності і подала на розлучення. Тепер у мене двокімнатна квартира в центрі, машина, чудове забезпечення сина і хороші стосунки з колишнім чоловіком, я завжди можу на нього розраховувати в плані фінансів.
Тільки от не затрималася я на волі! Після розлучення мене поспішив «пошкодувати» товариш колишнього чоловіка. Він говорив, що давно закоханий в мене, сильно переймався моєю долею, але не наважувався навіть натякнути на свої почуття. Він, звісно, не юний – йому зараз 42 роки, а мені 33, але він не у моєму стилі, зовсім не красень. Не сказати, що мені з ним жити погано, але вибирати не доводиться – все ж мені вже 33 роки, молодиця. Важливим є те, що у нього теж своя фірма, він в ній досягає успіху вже 12 років, все стабільно. Був одружений, але дітей немає, просить йому дочку подарувати на мене схожу. Ну а що – я можу! Нова машина мені не завадить, живемо в заміському будинку, все супер! Ну а те, що злі язики люблять ворушити моє особисте життя – так то ж заздрісники!
Так, я не знаю що таке справжня любов до мурашок, я не любила першого чоловіка і не палаю почуттями до другого. Але моя любов – це гроші, свобода і добробут, і це я вважаю нормальним. Мені смішні заздрісники, які рахують копійки від зарплати до зарплати, і ті скиглії, які вважають, що без кохання жити не можна. Так можна! Обов’язки дружини- це лише кілька хвилин, а потім ти вільна, а діловим чоловікам, які втомлюються на роботі, навіть і кілька хвилин забагато. Тому, дівчата, вчіться на моєму досвіді, тоді не будете писати в форумах історії про своє сумне життя, де ви живете в бідності, вас контролює свекруха і все одно не відзначається вірністю чоловік!
Фото ілюстративне.
