Це було, ніби вчора: він гордовито каже, що не згоден на таке нікчемне життя зі мною, його чекає інша жінка, інші країна, а він буде помагати.
О, ви собі не уявляєте того болота з усіх мерзенних емоцій, які мене всмоктали в себе і не відпускали довгі роки. Впродовж всього мого життя була та гірка думка – «Чому він так зі мною вчинив? Що зі мною не так?». Діти пішли в перший клас – а де тато? Діти закінчують школу – а де тато? І знову та думка – невже вони на це заслуговують? Вони –найкращі в світі, моя опора, підтримка і сенс життя? В них все моє життя, бо іншого чоловіка я так собі й не знайшла. Не скажу, що відбивалася від кавалерів, але були непогані хлопці, з якими я б прожила нормальне життя, не таке як в фільмах, але таке як у всіх.
Чомусь тоді дуже не хотілося заміж – така образа була, не передати словами. А далі – звикла.
Коли діти вирішили поступати в університет, то довелося подумати про гроші. Чоловік вже перестав виплачувати аліменти, бо вже діти повнолітні, а мені прийшлося поїхати закордон на роботу.
Там я й зустріла чоловіка Тео, з яким мені було так добре, як ніколи і з ніким. Мені ще й 40-ка не було, а я мов на крилах літала, як в юності. То була не робота, а суцільне щастя – я приїхала додому і вся світилася. Діти одразу помітили в мені преміну і я все розповіла. Правда, сказала, що то все не офіційно і в них не буде ніякого другого тата.
– Мамо, та ти таке золото, що він буде дурнем, як тебе заміж не покличе!, – обурилися діти.
І отак я стала жити на дві країни – з Тео пів року і пів року вдома. Те, чого я так боялася – бути без дітей, а ще гірше, що діти самі без мене, що можна довіритися іншому чоловікові – все, мов Бог мене благословив, пройшло легко. Діти страшенно хотіли в нове доросле життя, їм вже не треба було такої опіки. А мені дійсно далася турбота, опіка, замилування, повага, якої так мені кортіло в стосунках.
Тео покликав мене заміж! Я по старій звичці щось там казала, що я вже не молода, та й у мене дорослі діти, та й ще купу всього говорила, але він, слава Богу, то все пустив попри вуха.
Ми приїхали в Україну і відсвяткували разом з дітьми – я була найщасливіша жінка у світі! Діти його дуже добре прийняли та й йому в Україні сподобалося. Ми вже мали їхати назад і мені треба обійти всю родину, щоб попрощатися.
І тут на вулиці зустрічаю свого колишнього чоловіка – де й ділася та краса й впевненість, зчорнів від пиятики, заріс – я його б не впізнала, якби моя родичка на весь голос його не покликала.
– Миколо, дивися, яка до нас гостя з-за кордону приїхала, – гордовито сказала вона і повернула мене за руку, щоб я його побачила.
Видно, у нас обох був шок чи то він протверезів. І той глос, що всі ці роки нам мені гірко кричав, що зі мною щось не так на весь голос про волав «Господи, дякую Тобі!». Родичка говорила, що його жінка вигнала, бо почав менше заробляти й більше залишати грошей в генделиках, от він тепер доживає віку на батьківській пенсії.
Фото: pexels
