Життєві історії
Осіннє листя вигравало золотом. Бабине літо теплими променями пестило маленьку Софійку, яка тихенько посопувала у колясочці. “Вона так схожа на татка”, – ловила себе на думці Олена. Такий
Петро все ніяк не міг дочекатися приїзду дружини. Нащо відпустив її на ті кляті буряки?! З дітьми не може дати ради, господарство величеньке, жіночих рук потребує. Все дивувався:
Якось під час сварки з чоловіком, я заявила, що вимагаю розлучення. Чоловік мовчки розвернувся і пішов. А я сиділа спочатку шкодувала себе, потім вишукувала недоліки в коханому, щоб
Микола мив посуд. Три дні терпів, але вже ні чашки, ні тарілки чистої. Тож прийшовши з роботи, навіть не переодягався. Начепив фартух і взявся до роботи. Ще б
Малюк у Юлиному лоні вперше порухався того дня, коли вона похoвала чоловіка і саме мила посуд після поминального обіду. Матір трьох дітей не могла сплутати ці тремтливо-лоскітні відчуття
Емоції та спогади вилились у сповідь, яку хочу довірити вам, дорогі читачі. Зараз мені 57. І гріх скаржитись на долю. Бог не обділив мене: маю доброго чоловіка, трьох