Життєві історії
– Ти мені дуже подобаєшся, – швидко заговорила – Галі нема, ніхто ні про що не здогадається. Якесь дивне відчуття охопило Надю. Вона зрозуміла, що при надії. Це, звісно, ускладнить її життя, та й з хати Галя вижене. Збігали місяці. Свою таємницю вона вже не могла приховувати, взялася пакувати речі

Петро все ніяк не міг дочекатися приїзду дружини. Нащо відпустив її на ті кляті буряки?! З дітьми не може дати ради, господарство величеньке, жіночих рук потребує. Все дивувався: як його Галя всьому дає лад?

Нарешті приїхала дружина із заробітків. Та ще й подружку привезла.

– У Наді вдома багато проблем, – пояснила. – З чоловіком розлучилася, й свекруха не хоче її більше бачити, а батьківська хата згоріла. Одним словом, у нас місця вистачить, а вона хай відпочине від того всього.

Петрові хіба що? Хай живе людина, місця вистачить.

Отож, зажили вони дружною родиною. Разом поралися по господарству, обідали, вечеряли. Надя була молодичка роботяща, в її руках все горіло. Бувало, Галя лише надумає йти корову доїти, а Надя відро схопила – й до хліва. За кілька хвилин вже проціджує молоко. Й за дітьми дивилася. Іноді Петро зауважував: дружина менше уваги приділяє синові й дочці. Для неї головне, щоб вони були нагодованими, а ось Надя завжди знаходить час, щоб їм щось почитати, побавитися з ними.

На городі теж поралися всі разом. Буває, хтось з односельчан подивиться на них – і ще й позаздрить Петрові: таких дві жіночки поруч має. Про них у селі всяке говорили, та чоловік не зважав на ці балачки. Якщо людині ніде жити, то чому б не допомогти?

У той день мали відзначати Петрові іменини. Галина з Надею вже зранку почали готувати всяку смакоту. Хоч нікого й не думали запрошувати, але вирішили зробити свято для себе. І раптом Галі стало погано. Викликали сільську медичку, а та мерщій заходилася відправляти Галку в район, бо побачила, що мабуть aпeндицит. Дiaгноз підтвердився, одразу й опepaцію зробили.

Десь по обіді Петро повернувся додому. Надя звично поралася по хаті, діти гуляли на подвір’ї.

– Це тобі, з днем народження, – простягнула пакунок, а поглядом проникла у самісіньке сеpце.

Він хотів віддячити жінці чмокнувши в щічку, але Надя міцно обвилась навколо нього.

– Ти мені дуже подобаєшся, – швидко заговорила – Галі нема, ніхто ні про що не здогадається.

Жінка потягнула Петра в cпaльню, а він, мов загіпнотизований, навіть не подумав опиратися. З того часу Надя цілий тиждень зустрічала сонце поряд з Петром.

А потім повернулася зі стаціонару його дружина. Звісно, вона ні про що не здогадувалася. На плечі Наді лягла вся хатня робота – господиня була ще дуже кволою. Щоразу, коли всі розходилися по кімнатах, Надя ревниво стежила за Петром – Галя, хоч хвopа, але поряд з ним.

…Якесь дивне відчуття охопило Надю. Вона зрозуміла, що при надії. Це, звісно, ускладнить її життя, та й з хати Галя вижене. Збігали місяці. Свою таємницю вона вже не могла приховувати, взялася пакувати речі.

– І куди оце ти збираєшся? – запитала Галя. – Можеш нічого не говорити, мені про все розповів Петро. Я на тебе не в образі. Будем і далі жити, як жили. Але запам’ятай: до мого чоловіка близько не підходь.

Не сказала Галя, що серйозна розмова відбулася у них з Петром. Дійшло до того, що навіть розлучатися він надумав. Але жінка вирішила зберегти власну сім’ю: в дітей є батько. Через деякий час у Наді з’явилася донечка, як дві краплі води схожа на неї. Так і живуть всі разом, ростять дітей, господарюють і роблять вигляд, ніби нічого не трапилося.

Але ж у селі все, мов на долоні…

За матеріалами – Вісник.К.

автор – Тамара ПОЖАРЧУК.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!