Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
Соромно зізнатися – але я з тих розлучниць, яких жінки терпіти не можуть. Так вже вийшло – я розбила сім’ю, тому що сама дуже закохалася в одруженого чоловіка, та ще й у якого є дитина. Він – колега мого брата, не сказати, щоб близький друг, але вони їздили разом на риболовлю

І брат мене іноді з собою брав: чоловікам потрібно, щоб хтось їм допомагав, коли смажаться шашлики на природі. Їхали цілим мікроавтобусом: чоловіки всі з однієї роботи, я і ще одна дівчина – наречена водія. Вся компанія здружилася.

Я знала, що мій коханий одружений, але у мене все аж розривало, коли я його бачила. Тільки й чекала вихідних, щоб виїхати з усією компанією, і тоді я могла б зустрітися з ним. Він на мене спочатку не звертав уваги, поки я не почала активні дії: готувала для нього окремо на тарілочку, прикрашала зеленню, в загальному, виділялась, як могла. Мої наміри до нього помітили всі, та й він теж. Спочатку ніби як віджартовувався, а потім у нас все закрутилося.

Зустрічалися потайки, у мене вдома. Звичайно ж, його колишня дружина про все це здогадалася, але ми шифрувалися як могли. В душі я дуже хотіла, щоб таємниця розкрилася, і коханий зі мною одружився. Я навіть ночами йому надзвонювала, хоч він і забороняв мені це робити. У підсумку все одно таємне стало явним, його дружина здалася, розлучилася з ним, а він пішов жити до мене. Пізніше я отримувала різноманітні СМСками від колишньої дружини мого коханого, мені було соромно перед нею, але любов брала верх. Я досі ніколи її не бачила, крім фоток в соцмережах.

Півроку тому ми одружилися. Екс-дружина вирішила перетворити наше життя на біг з перешкодами: користувалася тим, що мій чоловік обожнює свого сина і постійно кликала його відвідати малюка. А потім дзвонила мені, ставила на гучний зв’язок, щоб я чула, як син грається з татом, яка ідилія у них. Або сама стала дзвонити мені вночі, було чутно, що вона не одну чарку перехилила. Її монолог закінчувався сльозами. Або вона дзвонила чоловіку і розповідала, що не може без нього. Або раптом змінювала тон бесіди і говорила, що поїде разом з дитиною і чоловік ніколи не побачить сина.

Вся наша шашлична-рибальська компанія від нас відвернулася: мене вважали підступною, а чоловіка – телепнем, який повівся і покинув сім’ю. Чоловікові навіть довелося змінити роботу – з колективом стосунки вже не складалися. Тільки брат нас розумів, ну напевно тільки по-родинному. Хоча і він іноді дорікав мені моїм вчинком. Загалом, всі люди, що нас оточували, виростили в мені величезне почуття провини, але розлучитися з чоловіком для мене занадто. Це вище моєї сили. А екс-дружина тим часом змінила тактику і стала забороняти чоловікові бачитися з дитиною. Але не відверто, а знаходячи різноманітні причини: то карантин, то їм не до дрібниць. Чоловік засмучений – сумує за малим.

І тут недавно знову дзвінок від колишньої дружини мого чоловіка. Вона не дзвонила мені вже більше місяця, а тут раптом! Причому не вночі а вдень, і не з претензіями. Звичайний адекватний голос, навіть привітний: «Привіт! Як справи? Я тут ось що подумала: а приходь-но ти до мене в гості – зустрінемося, познайомимось, нап’ємося і поговоримо по душах. Можливо, навіть я зумію тебе пробачити, якщо ти мені сподобаєшся. Та й твій чоловік буде щасливий, тому що я буду дозволяти синові до вас в гості пускати. Тільки одна умова – нічого чоловікові не говори! Скажеш – тоді він взагалі сина не побачить, бо я перестану вам всім довіряти. Так що знайди на мене час. І скоріше!».

Чесно кажучи, мене цей поворот подій дуже здивував. Що вона задумала, який підступний план? У неї було багато претензій на мою адресу, аж тут раптом вона до мене в подружки напрошується. Я поки послалася на карантин, але вона мене поганяє. Я її остерігаюся! І чоловікові сказати боюся – а раптом вона задіє свій план, не даватиме дитину батькові, і я залишуся винуватою. А може вона дійсно втомилася і хоче миру? Я й справді перед нею винна. Загалом, я не знаю що робити.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page