І брат мене іноді з собою брав: чоловікам потрібно, щоб хтось їм допомагав, коли смажаться шашлики на природі. Їхали цілим мікроавтобусом: чоловіки всі з однієї роботи, я і ще одна дівчина – наречена водія. Вся компанія здружилася.
Я знала, що мій коханий одружений, але у мене все аж розривало, коли я його бачила. Тільки й чекала вихідних, щоб виїхати з усією компанією, і тоді я могла б зустрітися з ним. Він на мене спочатку не звертав уваги, поки я не почала активні дії: готувала для нього окремо на тарілочку, прикрашала зеленню, в загальному, виділялась, як могла. Мої наміри до нього помітили всі, та й він теж. Спочатку ніби як віджартовувався, а потім у нас все закрутилося.
Зустрічалися потайки, у мене вдома. Звичайно ж, його колишня дружина про все це здогадалася, але ми шифрувалися як могли. В душі я дуже хотіла, щоб таємниця розкрилася, і коханий зі мною одружився. Я навіть ночами йому надзвонювала, хоч він і забороняв мені це робити. У підсумку все одно таємне стало явним, його дружина здалася, розлучилася з ним, а він пішов жити до мене. Пізніше я отримувала різноманітні СМСками від колишньої дружини мого коханого, мені було соромно перед нею, але любов брала верх. Я досі ніколи її не бачила, крім фоток в соцмережах.
Півроку тому ми одружилися. Екс-дружина вирішила перетворити наше життя на біг з перешкодами: користувалася тим, що мій чоловік обожнює свого сина і постійно кликала його відвідати малюка. А потім дзвонила мені, ставила на гучний зв’язок, щоб я чула, як син грається з татом, яка ідилія у них. Або сама стала дзвонити мені вночі, було чутно, що вона не одну чарку перехилила. Її монолог закінчувався сльозами. Або вона дзвонила чоловіку і розповідала, що не може без нього. Або раптом змінювала тон бесіди і говорила, що поїде разом з дитиною і чоловік ніколи не побачить сина.
Вся наша шашлична-рибальська компанія від нас відвернулася: мене вважали підступною, а чоловіка – телепнем, який повівся і покинув сім’ю. Чоловікові навіть довелося змінити роботу – з колективом стосунки вже не складалися. Тільки брат нас розумів, ну напевно тільки по-родинному. Хоча і він іноді дорікав мені моїм вчинком. Загалом, всі люди, що нас оточували, виростили в мені величезне почуття провини, але розлучитися з чоловіком для мене занадто. Це вище моєї сили. А екс-дружина тим часом змінила тактику і стала забороняти чоловікові бачитися з дитиною. Але не відверто, а знаходячи різноманітні причини: то карантин, то їм не до дрібниць. Чоловік засмучений – сумує за малим.
І тут недавно знову дзвінок від колишньої дружини мого чоловіка. Вона не дзвонила мені вже більше місяця, а тут раптом! Причому не вночі а вдень, і не з претензіями. Звичайний адекватний голос, навіть привітний: «Привіт! Як справи? Я тут ось що подумала: а приходь-но ти до мене в гості – зустрінемося, познайомимось, нап’ємося і поговоримо по душах. Можливо, навіть я зумію тебе пробачити, якщо ти мені сподобаєшся. Та й твій чоловік буде щасливий, тому що я буду дозволяти синові до вас в гості пускати. Тільки одна умова – нічого чоловікові не говори! Скажеш – тоді він взагалі сина не побачить, бо я перестану вам всім довіряти. Так що знайди на мене час. І скоріше!».
Чесно кажучи, мене цей поворот подій дуже здивував. Що вона задумала, який підступний план? У неї було багато претензій на мою адресу, аж тут раптом вона до мене в подружки напрошується. Я поки послалася на карантин, але вона мене поганяє. Я її остерігаюся! І чоловікові сказати боюся – а раптом вона задіє свій план, не даватиме дитину батькові, і я залишуся винуватою. А може вона дійсно втомилася і хоче миру? Я й справді перед нею винна. Загалом, я не знаю що робити.
Фото ілюстративне.
